З 1 по 8 грудня запрошуємо на покази XVI Мандрівного міжнародного фестивалю  документального кіно про права людини Docudays UA в Херсонській області. Вхід на всі покази – вільний.

Покази традиційно пройдуть у кінотеатрі “Юність”, міській картинній галереї ім. Альбіна Ґавдзинського та актовій залі школи №8. Жителі та гості Нової Каховки зможуть побачити найкращі фільми з програми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Партнерами мандрівного фестивалю виступили, вже традиційно, ГО “Європростір”, активісти школи №8, а також вперше – комунальне підприємство “Агенція регіонального розвитку”.

Через запитання «Дозволити програмі змінити вашу свідомість?» цьогорічний фестиваль  розмірковує над тим, як змінюється наше повсякдення, звички та способи комунікації з появою цифрових технологій, які нові можливості вони відкривають для дослідження реальності та які загрози, пов’язані з контролем та інформаційною безпекою, криються в цифровій мережі.

Програма фестивалю у Новій Каховці:

1 грудня, кінотеатр “Юність”

16.00 –  “Обережно, провалля!” (США), режисер Бінґ Ліу

У самому серці «іржавого поясу» Америки розкинувся Рокфорд, – промислове місто штату Іллінойс. На людей, які зростають там, чекають лише безробіття та бідність. Але троє шкільних друзів знаходять відраду у скейтбордингу, а один із них, Бінґ Ліу, знімає на відео всі їхні пригоди. Йому вдається зафільмувати несподівану для них дорослість, із усіма безнадійними роботами, народженням дітей і роздумами про те, що означає бути людиною. Через багато років Бінґ повертається до рідного міста з’ясувати, що сталося із друзями дитинства. Режисер порушує майже всі правила документальних зйомок: з’являється у своєму власному фільмі, іноді говорячи просто в камеру. Подекуди «Обережно, провалля!» нагадує сеанс психотерапії, де режисер проживає насильство, якого зазнав від батька, і попереджає свого друга Зака про загрозу опинитися у такому самому замкненому колі алкоголізму та жорстокості. Зрештою Ліу блискуче реалізовує своє завдання, оскільки кожна деталь цього фільму щира. У ньому режисер змальовує дуже актуальний портрет американського покоління, якому загрожує забуття.

18:00 – “Навмисна смерть” (США), режисерка Сью Вільямс

Споживачі люблять і живуть своїми смартфонами, планшетами та лептопами. Шквал технологічних новинок безупинно виливається на ринок, обіцяючи деталі кращий зв’язок, нескінченні розваги та миттєву інформацію. Обсяги вражають. До 2020 року чотири мільярди людей матимуть особистий комп’ютер. У п’ятьох мільярдів будуть мобільні телефони. Але в цієї революції є й темна сторона, прихована від більшості споживачів. У своєму розслідуванні, що відбувається по всьому світі, режисерка Сью Вільямс викриває за лаштунки індустрії електроніки та доводить, що навіть найменші гаджети мають смертельні наслідки для довкілля та здоров’я.

4 грудня, Новокаховська картинна галерея 

18:00 – фільми “Біотоп”, “Хамама та Калуна”, “Без статусу. Україна”, “Понад Стіксом”

“Біотоп” (Німеччина), реж. – Пауль Шольтен

Життя у Нойперлаху, передмісті Мюнхена, тихе та спокійне. Це безпечний район, де всі люди знайомі і вітаються одне з одним. У кожного є власне подвір’я, вздовж вузеньких вуличок стоять одномісні гаражі, і все дуже доглянуте. Проте нещодавно цей спокій порушила новина: скоро по сусідству житимуть біженці. Деякі мешканці бояться шуму, тому вирішують встановити звукоізоляційну стіну. «Біотоп» показує повсякденне життя мешканців Нойперлаху і справжні причини зведення цієї стіни.

“Хамама та Калуна” (Швейцарія, Німеччина, Італія), реж. – Андреас Ануук Муґґлі

Хамама і Калуна покинули все, залишаючи рідну країну, й опинилися у таборі на півночі Італії. Одного дня вони вирішують перетнути кордон зі Швейцарією вночі, перейшовши через Альпи.

“Без статусу. Україна” (Україна), реж. – Дмитро Тяжлов.

Отримання статусу біженця в Україні сьогодні є одним з найскладніших і найнепередбачуваніших викликів для шукачів притулку. Російський громадський активіст Олексій живе в Україні без статусу вже чотири роки. Він тут через політичне переслідування. Незважаючи на тягарі життя без статусу, Олексій намагається працювати і бере участь в багатьох заходах проти агресії Росії в Україні. Нурхан, журналістка з Киргизстану, шукає притулку разом з трьома дітьми-підлітками з весни 2018 року. Команда проекту «Без кордонів» допомагає їм в пошуках свободи і безпеки.

“Понад Стіксом” (Україна), реж. Марія Стоянова.

Тисячі людей їдуть на «Гробки» для того, щоб згадати своїх померлих, окропитися святою водою і відсвяткувати життя… Чудова традиція, чи не так?

5 грудня, актова зала школи №8

12:30 – “Ти, бля, рота закрой!” (Україна), реж. – Таїсія Кутузова 

Стрічка, що є однією з переможниць конкурсу «CIVIL PITCH: фільми громадської активності» DOCUDAYS UA-2018, «Ти, бля, рота закрий», розповідає про 16-річного активіста Сергія Чагарова. За публікації у Facebook у 2017 році на нього напав із погрозами депутат районної ради. Сергій бореться з незаконними забудовами та корупцією у своєму селі. За цю діяльність йому погрожують, радять не лізти у «справи дорослих», а одного разу підкидають у подвір’я будинку вибуховий пристрій.

5 грудня, Новокаховська картинна галерея 

18:00 – “Ілюзії на дні”, “Гоголь Док”

“Ілюзії на дні” (Херсон), реж. – Леонід Єжуров

Ця абсурдна історія відбулась у Херсоні. Для захисту найстарішої кінозали міста молодь створює культурний центр. Але земля в центрі приваблює чиновників і депутатів, які, аби звільнити територію, розпочинають війну проти культурних активістів.

“Гоголь Док” (Україна), реж. – Аліса Павловська

«Гоголь Док» – це метафоричне спорудження Вавилонської вежі, що символізує союз людей заради єдиної глобальної мрії. Це мрія відкрити і влаштувати 10-й Фестиваль мистецтва ГОГОЛЬFEST у Києві. Фестиваль практично не має державної фінансової підтримки. Мабуть, націлені на створення творчого суспільства, не завжди здатні до діалогу одне з одним. Існує проблема: чи фестиваль буде існувати або ж зруйнується, як мрія Вавилонської вежі. «Гоголь Док» розповідає, як народжується мистецтво, та показує закулісне і щоденне життя театру. Він також зображає кризу творчості та порушує інші питання… Кожна людина бере участь у створенні, а завдання цього фільму – надихати людей на самореалізацію в мистецтві.

Кінотеатр “Юність”

6 грудня, 14:00 – “Кривдник” (США), реж. – Лі Ґірш

Понад 13 мільйонів дітей в Америці стануть жертвами булінгу, що робить його найпоширенішою формою насильства, з яким стикаються молоді люди в цій країні. Новий документальний фільм «Кривдник», режисером якого є лауреат нагород фестивалю Санденс та «Еммі» Лі Гірш, показує цю приголомшливу статистику в людському масштабі, пропонуючи інтимний, безстрашний погляд на те, як булінг вплинув на життя п’ятьох дітей та їхніх сімей.

«Кривдник» — це зосереджений на персонажах документальний фільм з прекрасною кінематографічністю. У центрі фільму — люди, для яких ця проблема є критично важливою. Кожна з їхніх історій представляє окремий аспект кризи булінгу в Америці. Фільм «Кривдник», знятий протягом 2009-2010 навчального року, відкриває глядачеві болісне і часто небезпечне життя жертв булінгу, демонструючи проблему, що перетинає географічні, расові, етнічні та економічні межі.

У фільмі задокументовані реакції вчителів та адміністраторів на агресивну поведінку, які порушують кліше «діти просто поводяться, як діти», і відображений дедалі ширший рух серед батьків і молоді, спрямований на зміну ставлення до булінгу в школах, спільнотах та суспільстві загалом. Батьки відіграють ключову роль у підтримці своїх дітей, відстоюючи модель поведінки діяча, а не спостерігача, навчають і дають приклад емпатії у сім’ї.

кінотеатр “Юність”

6 грудня, 17:00 – “Какофонія Донбасу” (Україна), реж. – Ігор Мінаєв

Фільм-міркування, ідея якого – дослідити створення міфу про Донбас, керуючись архівними матеріалами документального та ігрового кіно. Сюжет картини розгортається у двох площинах. Перша – життя очима радянської пропаганди та Донбас як вітрина ідеології. Друга – життя реальне, приховане від зайвих поглядів. У фільмі використані архівні матеріали та записи інтерв’ю з колишніми жителями Донбасу, які стали очевидцями і жертвами російської агресії. Життя обіцяло бути симфонією праці, радості й добробуту, але виявилося оманою й маніпуляцією. Ілюзій більше не лишилося. Симфонія Донбасу перетворилася на какофонію Донбасу.

кінотеатр “Юність”

6 грудня, 18:30 – “Божественні” (Україна), реж. Роман Бордун

Головні герої фільму – люди, що населяють сучасні українські міста: Київ, Одесу, Львів. Їхня реальність багатошарова та неприкрашена, позбавлена однозначних абсолютних трактувань добра і зла, гуманності і жорстокості, милосердя і байдужості. Ця історія – калейдоскоп, в окулярі якого усі ми: праведні, нещадні, смішні, наївні. Чесні.

кінотеатр “Юність”

7 грудня, 17:00 – “Дівчина проти гравітації”, “Чемпіонка”, “В моїй кімнаті”, “Послухай”, “Райдужні діти”

“Дівчина проти гравітації” (Данія), реж. – Єнс Педерсен

11-річна Ерденчімеґ твердо вирішила стати славетною конторсіоністкою, як багато відомих монгольських акробатів. Її команду з циркової школи запросили взяти участь у престижному шоу на площі перед парламентом. Раптово Ерденчімеґ втрачає здатність тренуватися. Перспектива стати «зайвою» у команді просто жахає, адже її батько за ґратами, мати – колишня пиячка, а саму Ерденчімеґ узяли до циркової школи як жест доброї волі. На кону не лише її мрії, а й честь її родини. Але зрештою вона знаходить у собі сили впоратися!

“Чемпіонка” (Угорщина), реж. – Мате Барта

Ванеша – молода ромка, яка готується до головної події свого життя – престижного боксерського поєдинку. Від сільського спортзалу до чемпіонату пролягає довгий шлях, але за допомогою тренерки вона досягне своєї мети попри все.

“В моїй кімнаті” (Ізраїль), реж. – Аєлет Альбенда

«У моїй кімнаті» – фільм про дорослішання на основі відеоархівів. Дія відбувається у кімнатах шістьох підлітків з усього світу, а матеріал для фільму зняли вони самі за зачиненими дверима і виклали на YouTube. Вони дорослішатимуть і змінюватимуться у нас на очах, стаючи тими, ким мріяли бути.

“Послухай” (Нідерланди), реж. – Астрід Бюссінк

Іноді життя здається дуже непростим, особливо якщо ви підліток. Не завжди вдається обговорити свої проблеми із друзями чи батьками. На щастя, дитячий телефон довіри у Нідерландах завжди вислухає. «Послухай» побудований на розмовах дітей із телефоном довіри. Одна дівчинка розповідає, що майже весь тиждень проводить сама вдома; іншій сумно, тому що її батьки розлучаються. Хлопчик із центру для біженців хвилюється через майбутнє, а інший хлопчик не хоче бути геєм і сподівається, що ці почуття минуться. Телефон довіри щодня приймає такі дзвінки від дітей, яким немає з ким поговорити. А ще діти телефонують, аби розповісти про своїх домашніх улюбленців, потренуватися перед виступом на «Голос. Діти» або пожартувати…

“Райдужні діти” (Бельгія, Іран), реж. – Мар’ям Баяні

Маленька Еліка розповідає, що в Ірані люди понад усе люблять п’ять речей: рис, сонце, морозиво, рибу і тюльпани. Вона робить презентацію про свою рідну країну у бельгійській школі і розповідає перський вірш, який одразу перекладає французькою. Її слухачі вражені: Еліка раптом заговорила іншою мовою. Щось чуже невимушено стає рідним.

кінотеатр “Юність”

8 грудня, 16:30 – “Bellingcat: Правда в світі постправди” (Нідерланди), реж. – Ганс Пул.

Цей фільм вивчає можливості роботи з відкритими джерелами, занурюючи глядачів у неповторний світ колективу «громадянських журналістських розслідувань», відомого під назвою Bellingcat. Команда Bellingcat розслідує резонансні справи (від катастрофи MH17 до отруєння російського шпигуна у Сполученому Королівстві), шукаючи правду та борючись за журналістську чесність у часи фейкових новин і суперечливих фактів.

кінотеатр “Юність”

8 грудня, 18:15 – “Чистильники” (Німеччина, Бразилія), реж. – Ганс Блок, Моріц Різевік

Пориньте в таємничу тіньову індустрію модерації інтернет-контенту в третьому світі. Тут ми зустрінемо п’ятьох «цифрових сміттярів», яких Кремнієва долина відібрала з тисяч людей, доручивши видаляти «невідповідний» вміст із інтернет-сторінок. Паралельно ми побачимо людей з усього світу, чиї життя докорінно змінила онлайн-цензура. Зазвичай «чистильник» щодня проглядає й оцінює тисячі складних для сприйняття зображень, від світлин із місць бойових дій до порнографії. Таке не минає безслідно для психіки. Проте за їхньою роботою стоять фундаментальні запитання: що перетворює зображення на мистецтво або пропаганду і що визначає журналістику.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я