Зробити україномовними всі навчальні заклади області вже з нового навчального року планує обласна влада. Але в Міносвіті стверджують, що це суперечить чинному законодавству.
“Ми зараз не можемо нормально працювати, в школі склалася неспокійна обстановка”, – зітхає директорка Новокаховської ЗОШ №1 ім. О. Довженка Олена Зуйко. “Порушником спокою” виявилися місцеві активісти, які оголосили війну російській мові навчання в освітніх закладах міста. “Ми вже почали поступово переводити на українську СЗОШ №8, гімназію. А ЗОШ №1 залишається єдиною російськомовною і я нічого не можу з цим вдіяти. Місто ж залишається російськомовним і батьки виступають проти переведення на українську”, – пояснює начальниця відділу освіти Новокаховської міськради Оксана Якубова.
“З російською простіше”
До Президента України, Міністерства освіти і науки, Херсонської облдержадміністрації і міського голови Нової Каховки останнім часом почали надходити звернення доволі дивного змісту. Його автори звинувачують керівництво відділу освіти Новокаховської міськради в тому, що воно “виховує в місті манкуртів і яничар” і примушують батьків обирати російську мову навчання для своїх дітей. Ці звернення доповнюють цитати Геббельса і лідера КПРФ Зюганова.
– Його автори виступають за насильницьку українізацію школи і стравлюють дітей різних національностей. Але від дискримінації за мовною ознакою недалеко і до дискримінації за формою черепа, – коментує Олена Зуйко.
Не виправдовуючи методи активістів, я намагаюся зрозуміти: чому у Новій Каховці все ж таки вирішили залишити російську мову навчання в школі №1. Олена Зуйко погодилася відповісти, проте одразу попросила перейти на російську: “Мені так простіше”.
За її словами, право вибору мови навчання закріплене Конституцією і ЗУ “Про засади державної мовної політики”. І пояснює, що залишити школу російськомовною вирішила Новокаховська міськрада ще у 1994 році.
– Не секрет, что в Новой Каховке много русскоязычных людей, и для детей материнским языком является русский. Так что, нам всем собраться здесь и уходить? История города же такова! Зачем же он колотит это всё? – обурюється Олена Зуйко. – К тому же, у нас есть детский садик с логопедической группой. Первые полгода они выговаривают дефекты речи на русском языке. На нём им проще говорить, это уже установленный факт. И потом эти дети идут к нам.
Вона також стверджує, що в СЗОШ №8 були не задоволені відкриттям під тиском активістів українських класів: “Они их просто додавили. Мы же решили изучить мнение родителей, хочет ли кто перехода на украинский. Тем более что сама наша учительница была не против. Однако родители лишь трёх будущих первоклассников из 61 согласились на украинский. Мы им предложили либо перейти в другие школы или согласиться с мнением большинства, если это их принципиальная позиция. Трое детей мне ведь класс не откроют! Также родители написали обращение, в котором осуждают действия активистов. В нём они пишут: «Треба виходити з того, як зручно для дитини і чи комфортно їй буде в цьому навчальному закладі . Якщо дитина в родині спілкується російською, а в садочку і російською, і українською, то їй буде важко спілкуватися одразу українською”.
Олена Зуйко наголошує, що питання переходу закладу на державну мову викладання нині є неактуальним. І наводить аргументи: “Я не понимаю, зачем делать социальный бум в городе? У меня непростая школа. Тут учатся дети четырех депутатов, многих уважаемых в городе людей. И контингент родителей абсолютно разный».
З українською діти на “ти”
З пояснень Олени Зуйко я зрозумів, що ніяких незалежних досліджень з даного питання у Новій Каховці ніхто не проводив і всі висновки робляться лише з заяв батьків і їх спілкування з вчителями. Тож питання – скільки саме новокаховчан є російськомовними і чому саме останні віддають перевагу російській мові навчання для своїх дітей? – залишаються без відповідей.
Втім, Оксана Якубова наводить інший аргумент: “До нас їдуть діти з Криму і Донбасу, які мають статус внутрішньо переміщених осіб. Тож самі батьки дуже хочуть, щоб хоча б школа №1 залишалася російськомовною”. Проте зі слів Олени Зуйко виходить, що вказаних дітей у цьому закладі навчається небагато. “У нас 16 дітей, які мають статус внутрішньо переміщених осіб. Минулого тижня ще 2 дітей прибуло з Туреччини з родини колишніх кримчан, а вчора прибула дитина з Росії”, – пояснила вона.
І Якубова, і Зуйко наголошують на тому, що попри російську мову викладання учні ЗОШ №1 демонструють великі успіхи з української. “Тільки в цьому році наші учні ставали переможцями міського і обласного етапів Всеукраїнських олімпіад з української мови, міжнародного мовно-літературного конкурсу, у конкурсі знавців ім. Петра Яцика. Вони знають і поважають українську мову, українську історію і є патріотами України”, – додає Олена Зуйко. Судячи з усього, вивчення української не викликає у школярів особливих проблем. Тож, можливо, про обрання мови навчання варто питати не лише батьків, а й самих учнів? Крім того: чи не опиняться в нерівних умовах діти, які вивчали фізику чи математику російською потім, після вступу до вітчизняних вишів?
– Активісти постійно пишуть безкінечні скарги, звинувачують мене в тому, що я займаюся зросійщенням, виховую манкуртів і якби не такі як я і міський голова Володимир Коваленко, то і війни в Україні не було б. Однак я вважаю, що ми не повинні бути такими. Я розумію, що в нашій країні однозначно повинна бути українська мова. Проте якщо одна школа з наших чотирнадцяти є російськомовною, то мені здається це нормою, – наголошує Оксана Якубова.
“У мовному питанні треба ставити крапку”
Ми вирішили також поцікавитися думкою освітян сусідньої Каховки, де також діє російськомовна спеціалізована ЗОШ №2. Її директорка Галина Соломахіна нагадала, що її заклад в 1921 році було засновано як радянська єврейська школа, адже тоді в місті офіційно існувала єврейська громада.
– Деякі батьки віддають до нас своїх дітей тільки тому, що ми викладаємо російською. В самому місті багато російськомовних, а також до нашої школи поступають навчатися діти з Російської Федерації. Їх одиниці, але вони є. Хоча старшокласники надають перевагу саме українській мові, – коментує Галина Соломахіна. – Особисто я не проти переведення школи на українську мову навчання, проте було б добре залишити хоча б один клас з російською — як це зробили в Малокаховській ЗОШ Каховського району. А головне – зробити цей перехід поступовим, бажано, починаючи з першого класу. До речі, якщо взяти Росію, то там узагалі не цацкаються і одразу позакривали всі україномовні школи — наприклад, у Криму. При тому, що в цій країні проживає дуже багато українців. Але зрештою треба мати повагу до самих себе і поставити велику крапку в мовному питанні. Коли ж це станеться, переконана, навколо нього не точитимуться такі дебати як зараз.
Але якщо на російську мову є попит, то чому в Каховці, де проживає чимало ромів не існує жодного класу з викладенням ромською мовою?
– Його нема, бо нема жодного звернення від ромської громади, котра бажала б, щоб діти навчалися рідною мовою. Я цікавився досвідом Ужгорода в цьому питанні, де теж проживає багато ромів. Виявилося, що тамтешні роми розмовляють угорською і в їх місті є 2 угорськомовні, а також одна словацька і одна російськомовна школи, – відповідає начальник відділу освіти Каховської міськради Михайло Гончар. – Що ж стосується російської, то діти нацменшин можуть вивчати її в окремих класах. Потреби в російськомовних школах у місті я не бачу — враховуючи, що українська домінує в усіх сферах життя: діловодство ведеться укранською, нею ж здаються ЗНО. Чому існує попит на російську не знаю, але в будь-якому разі це вибір не дітей, а їх батьків. Оскільки СЗОШ №2 є спеціалізованою з вивчення іноземних мов, то вони, цілком можливо, обирають її саме через це, а на російську просто не звертають уваги. Втім, питання припинення викладання російською в СЗОШ №2 може вирішити лише міська рада. Проте на мою думку воно зараз навряд чи може набрати достатньої кількості голосів, тому я його і не порушую.
За коментарем ми також звернулися до начальника управління освіти, науки та молоді Херсонської облдержадміністрації Євгена Криницького.
– Будь-яка держава починається з її мови, і ми не можемо цим нехтувати, особливо в умовах військової агресії з боку Росії, – зазначив він. – На мою думку, треба обов’язково порушувати дане питання, бо інакше нічого не зміниться. А займатися необхідно і патріотичним вихованням, що теж починається з мови. Щодо російськомовних шкіл, то вони можуть існувати якщо в місті є офіційно зареєстрована російськомовна громада (або представництво інших національних меншин). Сумніваюся, що в Новій Каховці є щось подібне.
За словами Криницького, перевести російськомовні школи на українську планується вже з нового навчального року. “Проте це треба робити планомірно, аби не нашкодити навчальному процесу. Приміром, переводячи школи починаючи з 1-х, 5-х та 10-х класів, – додав він. – А за бажанням батьків російська мова навчання може залишитися в якихось окремих класах”.
ЦІЛКОМ ОФІЦІЙНО
Ситуацію коментує начальниця управління з питань інформаційної політики та комунікацій Міністерства освіти та науки України Тетяна Голубова:
– Відповідно до Конституції України (ст.53), Закону України «Про засади державної мовної політики» (ст.20) мовна політика в освіті базується на принципі вільного вибору батьками та учнями мови навчання або вивчення тієї чи іншої мови, а державна мова як навчальний предмет обов’язкова для вивчення в усіх навчальних закладах на всій території України. Запровадження вивчення будь-якої мови національних меншин та вибір відповідного варіанту Типового навчального плану для складання свого робочого плану загальноосвітній навчальний заклад здійснює самостійно, враховуючи при цьому потреби учнів, думки педагогічного колективу, батьківської громадськості. Відповідно до ст. 11 ЗУ “Про освіту” формування мережі загальноосвітніх навчальних закладів, визначення їх мовного статусу, затвердження конкретних навчальних планів, організація навчально-виховного процесу відносяться до компетенції місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та не потребують дозволу або погодження Міністерства освіти і науки України.
На цей час одним із важливих напрямів діяльності Міносвіти є оновлення концептуальних засад вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин, розробці нових змістовних програм з мови, підготовці якісних підручників з української мови, піднесенні професійної кваліфікації вчителів-мовників. Зараз триває робота над підготовкою концептуально нових підходів до формування змісту освіти, відбір якого здійснюватиметься на компетентнісних засадах та співвіднесенні вітчизняних підходів до його формування із загальноєвропейськими. Усе це знайшло своє відображення у новому проекті Плану заходів щодо формування мовних компетентностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин на 2017-2020 роки, який розроблено Міносвіти спільно з НАПН України, методистами, вчителями загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, представниками громадських організацій. Проект документу розміщено на сайті Міносвіти для громадського обговорення.
Вперше надруковано в газеті “Новий день” від 25 травня 2017 року під заголовком “Забули про принцип вільного вибору”