Протягом 2017-2018 років газета “Нова Каховка” надрукувала 22 редакційні статті з щедрим використанням фейків і маніпуляцій.

«Ёжики плакали, кололись, но продолжали жрать кактус” и «Доморощенные инквизиторы» – одразу дві статті, надруковані в газеті “Нова Каховка”, торік опинились у центрі уваги Комісії з журналістської етики.

Остання двічі публічно засудила дії редакції. “Комісія вважає неприпустимим використання засобів масової інформації для з’ясування стосунків, обміну образами, проявів помсти і т. п. Дискусія у ЗМІ має стосуватися суспільно значимих тем і проблем, проводитися коректно, в цивілізований спосіб, а не за принципом “Я завжди правий, а опонент — апріорі дурень”, – йдеться в двох її заявах.

Відповіддю на ці заяви стала стаття Тамари Путілової в “Новій Каховці” “А кто там у нас сам в очках и шляпе? (№52/2017). Починається вона зі згадки про “якобы принятие еще 7 декабря 2017 года некоей комиссией по журналистской этике во главе с неким Куликовым решения” щодо згаданих статей. Мовляв, комісія не має “никакого нормативного документа, на основании которого действует”. Завершується стаття висновком: “Куликовская комиссия – это позорище”. Самі ж рішення комісії в статті названо “цидулкой от Куликова ради конкретной травли автора этих строк”.


Насправді ж рішення комісії не приймалися одноосібно Андрієм Куликовим. Аби переконатися в цьому, достатньо ознайомитися з її складом. Нині вона налічує 14 осіб, які колегіально ухвалюють рішення на підставі Кодексу етики українського журналіста

Відтак, стаття містила як маніпуляції правдивими фактами щодо рішення комісії, так і повну неправду – щодо способу їхнього ухвалення.

Друкувати матеріали в тому ж дусі газета продовжила далі. Протягом 2017 року на її шпальтах було надруковано 17 таких матеріалів, 2018 року — 5.

Люди, где вы?” (№10/2017)

Стаття Лариси Голубєвої у чорних фарбах описує перші результати підвищення з 2017 року мінімальної зарплати до 3 200 грн. “Только в первые две недели января по всей стране перестали работать 130 000 физлиц… из-за непомерного налога с «минимальных» 3 200 грн. в украинских селах закрываются маленькие магазинчики… Истина проста: Украина вымирает”.

Висновок: фейк. Стаття не відповідає жодним стандартам професійної журналістики і грунтується на бездоказових роздумах автора. Попри наявність коментарів представників обласної і новокаховської служб зайнятості, у ній немає навіть натяку на експертний аналіз, який би підтверджував висновки журналіста.

З січня по початок вересня 2017 року в Україні 454 тис. фізосіб-підприємців подали заяви про припинення діяльності, заявив директор департаменту податків та зборів з фізичних осіб Державної фіскальної служби України Павло Дроняк. Водночас 368,4 тис. з них останні роки не працювали. Тож ріст мінімальної зарплати і, відтак, податку призвів насправді до ліквідації недіючих ФОПів. За цей період закрилося лише 85,8 тис. діючих ФОПів, натомість відкрилося 196 тисяч нових, каже Павло Дроняк. Тобто активних ФОПів насправді побільшало.

Щодо Нової Каховки, то міськрада 2017 року припинила держреєстрацію 766 ФОПів, а зареєструвала 544. Єдиного податку торік до бюджету міста перерахували 31,8 млн. грн., що на 10,2 млн. або 47% більше обсягів 2016-го. Отже, збільшення мінімальної зарплати і податку підвищило надходження до бюджету міста. Якби підприємці і малий бізнес справді масово закривались, як стверджувала газета, це навряд чи стало б можливим.

Серія публікацій, що виходила в газеті “Нова Каховка” протягом 2017 року:

Совістливі” есесівці в Новій Каховці?” (№11/2017)

Люди, будьте пильними!” (№12/2017)

Совість України”: “Ідіть у дупу зі своїм містом!” (№14/2017)

Так хто ви насправді, Тетяно Ракша?” (№16/2017)

Шанувальники есесівців вимагають вибачення” (№20/2017)

Якщо своєї пам’яті немає, то ніякий інститут пам’яті її не замінить…” (№20/2017)

Доморощенные инквизиторы” (№45/2017)

О нехватке правды на плетне” (№47/2017)

А кто у нас сам в очках и шляпе?” (№52/2017)

Приводом для цілої серії публікацій стало розміщення депутаткою Новокаховської міськради від партії “Совість України” Параскевою Джуманіязовою у Facebook листівки дивізії СС “Галичина” часів Другої світової війни. Цей пост вона присвятила Дню українського добровольця 14 березня 2017 року. Він же став темою обговорення на сесії Новокаховської міськради 30 березня.

джерело: https://tavriya.ks.ua/index.php?newsid=3949

Депутат міськради від “Партії місцевого самоврядування”, секретар Новокаховської міськради Олександр Лук’яненко у депутатському запиті до СБУ і прокуратури вимагав “зареєструвати факт скоєння злочину Джуманіязовою” у вигляді “прямої пропаганди фашизму”. Запит Лук’яненка викликав на сесії жваве обговорення. Зрештою, його підтримала більшість депутатів.

Цій події і реакції новокаховчан на неї “Нова Каховка” присвятила низку публікацій. У першій йшлося:

Існують межі, бо використовувати символіку засудженої Нюрнбергським трибуналом нацистської організації “СС” не дозволено нікому”.

І змістом, і назвою (“Совістливі” есесівці в Новій Каховці?”) цей матеріал є прикладом маніпуляції. З факту розміщення листівки у соцмережі газета робить радикальний висновок, що депутатка є “есесівкою”, “шанувальницею есесівців” і навіть “нацисткою”. Водночас не дає слова самій Джуманіязовій і формує її негативний образ у читачів.

У другій публікації (“Люди, будьте пильними!”) журналісти “Нової Каховки” назвали Джуманіязову “крамарихою з Карпат” і “активною прихильницею есесівської дивізії”. Переважну частину статті присвятили історії дивізії СС “Галичина”. Однак замість викладу фактів автори вдалися до маніпуляцій, спрощуючи історичні події і повторюючи фейки з минулого. Зокрема, стаття не пояснювала різниці між військовими формуваннями, що діяли на території України в роки війни. А також містила неправду про нібито участь членів дивізії СС “Галичина” у придушенні Варшавського повстання 1944 року. Насправді ж там були задіяні підрозділи російських націоналістів. Саму ж дивізію “Галичина” на той момент уже розгромили радянські війська під Бродами.

У статті “Совість України”: “Ідіть у дупу зі своїм містом! описується обговорення ситуації на 27 сесії Новокаховської міськради. Автори вдаються до маніпуляцій і відвертих образ. Ставлення газети яскраво показує рубрика – “Чума в нашому домі”. Думки та суб’єктивні оцінки в статті подаються як факти. Сам перебіг сесії подається викривлено, що видно з підзаголовків на кшталт “Клінічна неадекватність чи усвідомлена провокація?”, “Тетяно Ракша, соромно!” і т. п. Факти в статті змішуються з неправдою. Зокрема, націонал-соціалістична Німеччина часів Другої світової війни чомусь названа “фашистською” (Націонал-фашистська партія існувала не в Німеччині, а в Італії до 1943 року).

Проте вершиною стала четверта стаття “Так хто ви насправді, Тетяно Ракша?” під рубрикою “Деградантка”.

Від неправди і маніпуляцій (На жаль, викладач історії [Тетяна Ракша] абсолютно не знає базових фактів історії 20 століття і перебріхує навіть у дрібницях”, хоча яких саме – зрозуміти зі статті дуже важко) автори перейшли до відвертих образ і щедрого використання мови ненависті на адресу не лише Джуманіязової, а й їй подібних “крамарих”, “малограмотних жінок” і “жінок із багатодітних сімей”. Під гарячу руку авторів статті потрапили названі “деградантками” вчителька Дніпрянської школи, депутатка Новокаховської міськради від “Батьківщини” Тетяна Ракша і екс-директорка Новокаховської школи №1 Олександра Козлова.

Один із фейків стосується “крапки, поставленої вироком Нюрнберзького трибуналу” стосовно дивізії СС “Галичина”. Насправді вирок було винесено лише групі з числа членів Ваффен-СС, які брали участь у злочинах проти людства. Інших членів Ваффен-СС виправдали. Жодного із вояків “Галичини” не визнали винним у військових злочинах.

Маніпуляція, неправда і хамство присутні і в статті “Шанувальники есесівців вимагають вибачення” Тамари Путілової і Віктора Васильєва. Автори називають “фальсифікаторами історії” Тетяну Ракшу і новокаховського журналіста Олександра Гунька через їхні коментарі щодо цькування Параскеви Джуманіязової. Проте всі ці звинувачення  є голослівними і нічим не підкріплені. Немає в статті й оцінок істориків щодо того, чи справді Ракша, Гунько і Джуманіязова фальсифікують історію і чи можна їх взагалі назвати “есесівцями”. Вся стаття є інтерпретацією її авторів історичних подій без аргументів і посилань на фахові джерела. Видається, що єдина мета публікації сформувати у читачів ненависть до цих осіб. А це не має нічого спільного з журналістикою.

Приводом для публікації Доморощенные инквизиторы” став позов Тетяни Ракші про захист честі, гідності, ділової репутації до газети ”Нова Каховка” і звинувачень, що вона “любить фашистів”, є “деграданткою” і “фальсифікаторкою історії”. Цитата:

Для потомков тех, кто пережил, выиграв ту страшную войну и добыв в нечеловеческих муках Великую Победу, фашизм — это, прежде всего, эсэсовцы и концлагеря!

Стаття “О нехватке правды на плетне” присвячена новокаховському журналісту Олександру Гуньку, який виступив із критикою деяких статей у “Новій Каховці”. Цитата:

Мы ведь прекрасно понимаем, что от великих журналистов [таких как Гунько], которые не Муму, не так просто убежать, хотя в итоге всё свелось к сакраментальному: “Закон правды”, который якобы “един для всех” можно вертеть на одном месте бесконечно ”.

Обидві ці статті не мають стосунку до журналістики. Крім маніпуляції, у них щедро присутня мова ворожнечі. Це ж підтвердила і Комісія з журналістської етики.

Всі три останні статті не відповідають жодним стандартам професійної журналістики: містять бездоказові роздуми і образливі вислови автора, який підписується то “ВОНА”, то “Так что примите и прочее”, то “Тамара Путилова”. У статтях відсутні факти, немає коментарів експертів та іншої сторони.

Як повідомила Тетяна Ракша, судовий розгляд її позову до газети “Нова Каховка” триває вже понад рік і на момент підготовки цієї статті ще продовжується. За цей час редакція так і не вибачилась та не надрукувала спростування неправди.

Есть ли дно у бездны?” (№17/2017)

Стаття без підпису описує “намір представників фейк-опозиції” зірвати сесію Новокаховської міськради.

Стаття є маніпулятивною, бо описує власне бачення анонімного автора щодо неявки частини депутатів на пленарне засідання сесії міськради. У ній немає коментарів керівництва ради та інших депутатів. Тож із чого “Нова Каховка” робить висновок про намір зірвати сесію – неясно. Як і те чому газета називає вказаних депутатів, які декларують себе опозицією до міського голови Нової Каховки Володимира Коваленка “фейк-опозицією”.

Якщо своєї пам’яті немає, то ніякий інститут пам’яті її не замінить…” (№22/2017)

Приводом для цієї публікації стала відповідь, яку отримала на свій запит від директора Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича депутатка Новокаховської міськради Тетяна Ракша. Натомість сам зміст цієї відповіді зі статті залишається незрозумілим. Але чимось вона не сподобалась журналістці газети Тамарі Путіловій. Мабуть, тому в більшій частині матеріалу авторка намагається переконати читача в тому, що В’ятрович не є істориком. Також журналістка називає В’ятровича “кумиром Тетяни Ракші”. Чому вона зробила такий висновок – не зрозуміло.

Стаття є класичним фейком. Володимир В’ятрович дослідник історії визвольного руху, кандидат історичних наук і доктор філософії. Як доказ відсутності історичного фаху “Нова Каховка” згадує критику публіцистів і істориків із різних країн на його адресу. Водночас не наводить аргументів самого В’ятровича і навіть не цитує його відповідь на депутатський запит. Журналістка не спробувала дізнатися й точку зору В’ятровича щодо діяльності дивізії СС “Галичина”. Відсутність балансу думок, наявність позиції лише однієї сторони і подання суб’єктивної позиції як факту вказують також на маніпулятивність публікації.

Почему мы умираем?” (№23/2017)

Стаття Лариси Голубєвої про демографічну кризу в Україні. Цитати:

Население страны не может себе позволить лечение в стационаре. Вернее, для многих из нас ныне живущих о нем может только мечтать”.

“Заявленная правительством реформа здравоохранения к улучшению этой самой охраны здоровья не привела”.

Стаття є маніпулятивною і містить фейк – висновки щодо медреформи, яка на час виходу публікації – 7 червня 2017 року – навіть ще не стартувала. Верховна Рада проголосувала за неї торік 19 жовтня, а президент України підписав законопроект лише 28 грудня 2017 року. У статті немає також балансу думок і коментарів експертів.

Дешевий сир — тільки в мишоловці для бідних” (№26/2018)

В статті Тамара Путілова звинувачує у брехні Параскеву Джуманіязову. Нібито та оприлюднила неправдиві дані про зарплату міського голови Володимира Коваленка. Цитата:

“[такі, як Джуманіязова] хочуть викликати у нас почуття гніву – ах ти, такий-сякий, гребеш лопатою народні гроші, а ми ледь зводимо кінці з кінцями на мінімальні пенсії і зарплати!”

В цій статті також не вказується де саме була надрукована “брехня Джуманіязової”, коли і в якій саме публікації, вказано лише, що ця публікація була “на сторінках дуже ділової газети”. Стверджується в ній і те, що “Джуманіязова радіє зникненню Таврійська зі складу Нової Каховки [під час процесу добровільного об’єднання громад]”.

Стаття є маніпулятивною і містить фейк. У ній є коментар радника міського голови Вадима Мерзлова щодо зарплати Коваленка. З нього виходить, що міський голова отримує 19 243,75 грн. на місяць, а не 26 227,5, як нібито заявляла Джуманіязова. Водночас автор не наводить коментарів ані мера (якого було б логічно запитати про це напряму), ані депутатки, аби читач міг зробити власний висновок. 

Авторка подає лише одну точку зору. І використовує мову ненависті – бездоказово стверджує, що депутатка є “прихильницею есесівської дивізії” і “малописьменною жінкою”. Не надається жодних доказів й того, що депутатка Джуманіязова справді “радіє зникненню” Таврійська зі складу Нової Каховки. Більше того, цього досі так і не сталося, Таврійськ нікуди не подівся і не міг подітися зі складу Новокаховської міськради. Тож це твердження є фейком.

Долги за коммуналку автоматом спишут с банковских карт” (№28/2017)

Цитата:

Народные избранники одобрили процедуру бесспорного списания долгов за коммунальные платежи и другие обязательства не выше 100 прожиточных минимумов (1 624 грн.)”.

У статті жорстко критикують “законопроект, внесений президентом України Петром Порошенком”. Наголошується, що зміни торкнуться навіть тих, хто через особисті форс-мажорні обставини втратить гроші на банківській картці.

Це — фейк. На момент виходу статті ці зміни існували лише у вигляді законопроекту, який в березні 2018 року зняли з розгляду Верховної Ради. Однак із заголовку і змісту статті читач може вирішити, що законопроект було прийнято. Стаття не містить жодних деталей того, чого він стосувався. Насправді у цьому законопроекті пропонували внести зміни до законодавства, запровадивши Систему автоматизованого арешту коштів. Проте порядок списання коштів з рахунків та стягнення іншого майна боржника діяв і раніше. Списати їх може державний виконавець лише після відкриття виконавчого провадження. Але навіть у разі автоматичного арешту коштів з банківських карт їхні власники мають можливості захистити свої права каже юрист Ростислав Саламаха: Споживачі мають право оскаржувати рішення про стягнення коштів, якщо вважають його незаконним. Але якщо суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення, воно є вмотивованим, то в чому проблема?”.

Пенсия как черствый пряник” (№28/2017)

Підзаголовок статті – “О пенсионной реформе, которая нивелирует необходимость честного труда про запропонований прем’єр-міністром України проект пенсійної реформи. Цитата:

Проще самому работать неофициально, получать более высокую зарплату в конверте и часть денег откладывать на старость”.

Це – маніпуляція. У статті є коментарі кількох експертів, однак усі вони критикують проект реформи. Недотримання балансу думок, відсутність коментарів авторів законопроекту, винесена в підзаголовок особиста думка журналіста — привід для читача замислитися: чи не маніпулюють ним, чи не намагаються ввести в оману?

Де будемо лікуватись?” (№42/2017)

Жить будем. А смысл?” (№43/2017)

Обидві статті присвячені ініціативі переносу центру госпітального округу в рамках медичної реформи з Нової Каховки до сусідньої Каховки. У першій описана передісторія і проведення у Каховці установчих зборів, на яких було створено госпітальну раду у жовтні 2017 року. Друга стаття подає точки зору жителів Нової Каховки, секретаря Новокаховської міськради Олександра Лук’яненка і депутатки міськради від “Партії місцевого самоврядування” Олени Михайлової.

Обидві статті є прикладом маніпулятивного перекручування реальних фактів. Цими фактами є: проведення установчих зборів, плани створити центр ради в Каховці і початок реалізації медичної реформи. Натомість ці статті представляють лише одну точку зору на вказані факти, не містять коментарів представників Каховського району, Міністерства охорони здоров’я України або інших експертів. Водночас друга стаття подає точку зору “простих новокаховчан” на тоді ще навіть не розпочату в Україні медреформу. Вони дають негативні прогнози, не маючи повної інформації щодо майбутньої реформи. Подібні публікації можуть мати на меті сформувати у читача негативний образ реформи і недовіру до влади.

Ентузіасти ери справжнього патріотизму” (№9/2018)

Стаття присвячена 66-річному ювілею Нової Каховки і побудована на спогадах екс-директора музею історії міста Володимира Лозового. Цитата:

Жителі радянської епохи констатували зниження (і неодноразово) цін на продовольчі та інші товари”.

Класичний приклад маніпуляції, що не має нічого спільного ані з журналістикою, ані з історичними фактами. Маніпулятивним є заголовок: автори висловлюють власні оцінки, спрощують історичні факти і не дають повної картини подій. Стаття не містить фахових коментарів (приміром, істориків) про створення або розвиток Нової Каховки. Містить вона і неправду: стверджувати, що в радянські часи ціни на товари тільки знижувалися, може хіба що людина взагалі незнайома з реаліями життя в СРСР. Загалом стаття витримана у стилі пропаганди комуністичних часів: у ній оспівуються “всенародная стройка” початку 1950-х років, п’ятирічки, комсомольці, бригадири, які будували “місто-сад”. Це могло б бути доречним в авторській колонці або поданих прямою мовою спогадах свідка історичних подій, але не в журналістському матеріалі, що має бути побудованим на фактах, а не чиїхось домислах.

Медреформа: клизма — бесплатно, больничный туалет — за деньги” (“№11/2018)

Стаття надрукована з підзаголовком “По Украине пронеслась информационная волна: медики просто бегут из больниц” під рубрикою “Не умрем — выживем”.

Фейк. Як і в попередніх матеріалах газети про медреформу, не дотримано балансу думок. Неправда – вже у назві статті. У її тексті нема жодного факту вимагання плати за користування лікарняними туалетами у Новій Каховці. Також не містяться статистичні дані, які б підтверджували “масову втечу медиків з лікарень”. В іншій статті ми знайшли такі цифри: за 9 місяців 2018 року до Новокаховської центральної міської лікарні працевлаштувались 87 чоловік, а звільнилися 114. Як розповів головний лікар ЦМЛ Ігор Гайдаманчук, закладу потрібні інфекціоніст, рентгенолог, анестезіолог, фтизіатр, психіатр, три чергових лікарі і три лікарі – лаборанти. Якби “втеча” спеціалістів з лікарні була б справді масовою, дефіцит лікарів був би напевно більш відчутним.

«Какова она, зарплата нищих?” (№24/2018)

Стаття Вєри Сєлєзньової під рубрикою “Баблосы боссам” присвячена “різкому розлому між багатими і бідними” у сучасному суспільстві. Цитата:

Кто такие «новые бедные»? Те, кто беден при наличии работы, это работающие полный рабочий день люди, сводящие концы с концами”.

Маніпуляція. Читачів має насторожити порушення балансу думок і відсутність коментарів експертів. Точка зору авторки і його оцінки подаються як факти. Також є викривлення інформації: реальні факти (“15,6% работающих в Херсонской области зарплата начислена ниже установленного законодательством минимума в 3723 грн. и 11,7% на уровне минималки”) і статистика Пенсійного фонду в ній змішуються з домислами. Приміром, авторка не згадує про те, що проблема бідності може бути пов’язаною з небажанням людей учитися, отримувати нові професії або вимагати від роботодавців покращення оплати і умов праці. Замовчування важливих для розуміння нюансів є порушенням журналістського стандарту повноти інформації.

Не позволяй загонять себя в стойло!” (№26/2018)

Стаття присвячена законопроекту №6688, зареєстрованому народними депутатами України від Блоку Петра Порошенка Іваном Вінником та від партії “Народний фронт” Дмитром Тимчуком і Тетяною Чорновол. Цитати:

“Предлагают дать любому следователю из любого мухосранского района заблокировать любой сайт” .

 “С креативом насчет «дряни» выступила некая синегубая велосипедистка-козопаска, гоняющая свое стадо по центральным улицам города. А потом толпа неадекватов переключилась на рытье окопов на Маячанском переезде”.

Маніпуляція. Стаття згадує резонансний законопроект №6688, що зрештою був  відхилений профільним комітетом Верховної ради. Проте замість надання думок експертів авторка Тамара Путілова вдається до особистих оцінок ініціативи. Наявність же в тексті відвертих образ і мови ненависті вказує на те, що він не відповідає журналістським стандартам.

Коментар редакції газети “Нова Каховка”

Під час підготовки цього матеріалу в редакції газети “Нова Каховка” відбулися серйозні зміни: в ній завершився процес роздержавлення і з комунальної вона перейшла до колективної форми власності. З 23 жовтня у ній новий керівник, а сама вона отримала назву – ТОВ “Редакція газети “Нова Каховка”.

Як розповіла директорка товариства Ірина Муньос Сааведра, попередня редакторка і авторка газети Тамара Путілова в “Новій Каховці” не працює з 5 жовтня:

Вона звільнилась і пішла на заслужений відпочинок. Це було її рішення. Що ж стосується наших публікацій, то я сподіваюсь, що ми ніколи в житті не будемо робити того, що було раніше. Це не означає, що ми не підніматимемо гострі теми. Однак будь-хто завжди матиме можливість висловити свою точку зору. Ми будемо старатися працювати за журналістськими стандартами.

Про те, що газета змінить свою попередню редакційну політику може свідчити присутність в числі співзасновників ТОВ “Редакція газети “Нова Каховка” депутатки Новокаховської міськради від партії “Наш край” Людмили Васильєвої. Більше того: за даними бази даних YouControl, саме Людмила Васильєва відтепер є кінцевим бенефіціарним власником цього підприємства. Тоді як за попереднього керівництва ще комунальної “Нової Каховки” Людмила Васильєва неодноразово ставала об’єктом критики видання, нерідко нарівні зі згадуваною вище Параскевою Джуманіязовою.

– Ми не збираємося змінювати нашу редакційну політику в одному: в намаганні подавати об’єктивні міські новини. Водночас ми не збираємось ставати жовтою або політичною газетою. Ми готові співпрацювати з усіма, хто діє у відповідності до вимог українського законодавства, – зазначила Ірина Муньос Сааведра.

Ми продовжуємо висвітлювати діяльність органів місцевого самоврядування, проте зараз ми самі обираємо, що може бути актуальним і цікавим для наших читачів, – доповнила випускаюча редакторка газети “Нова Каховка” Лариса Новохижна. – Водночас ми готові розміщувати матеріали міської ради, тим більше, що це передбачено діючим законодавством. Але станом на сьогодні ми ще очікуємо договір, який плануємо укласти щодо висвітлення діяльності міськради.

За цим договором усі матеріали нам повинна надати сама місцева влада, – доповнила Ірина Муньос Сааведра. – Їх ми друкуватимемо без змін. В іншому форматі співпрацювати з владою ми не плануємо. А журналістські матеріали про ті ж сесії міськради будемо готувати й надалі.

Фейки часто базуються на конфліктних темах”

Використання фейків і маніпуляцій не є винаходом газети “Нова Каховка”. Подібні публікації можна зустріти і в багатьох інших виданнях. Їхня кількість із наближенням чергових виборів лише зростатиме.

В сусідній Каховці, приміром, неправду розповсюджує депутат Херсонської обласної ради від “Опоблоку” Павло Філіпчук. 30 травня 2018 року Каховський міськрайонний суд визнав недостовірними поширені ним відомості у статті Как исчезает земля в “Каховском треугольнике. Рішення набрало чинності 2 липня 2018 року.

У статті Павла Філіпчука йшлося про нібито махінації при видачі містобудівних умов щодо надання землі під будівництво. Автор звинувачував мера Каховки Андрія Дяченка, підприємця Левента Алтуная, директора КП “Каховтеплокомуненерго” Анатолія Перчиця і каховського підприємця, депутата Каховської міськради від Блоку Петра Порошенка Ігоря Хомінця. Зокрема, стверджував, що

Левент Алтунай мав провальні спільні сільгосппроекти з Хомінцем, який фінансував виборчу кампанію Дяченка”.

В іншій статті, надрукованій на правах реклами (газета “Каховские новости” №17/2018) Павло Філіпчук стверджує, що понесені громадою міста збитки в 2,5 млн. грн. через ініційовану ним комунальну реформу насправді призвели до економії 654 тисячі доларів на користь бюджету міста. Де ці гроші, які були б не зайвими для ремонтів шкіл і облаштування тротуарів та парків у місті, депутат облради не зазначив.

Чим небезпечно використання фейків і маніпуляції в українських медіа? Що є спільного між ними і антиукраїнською пропагандою в російських ЗМІ? Про це ми запитали співзасновницю українського проекту з перевірки фактів StopFake Ольгу Юркову.

джерело: https://www.facebook.com/olga.urkova

– Як читачу навчитися розрізняти фейки і маніпуляцію від якісних, побудованих на фактах матеріалів?

– Факти відповідають на конкретні запитання: хто, що зробив, де, коли, як. Варто оцінити, чи є в матеріалі відповіді на ці питання і які саме. Часто маніпулятивні матеріали будуються на “голих” емоціях і через це їх навіть неможливо спростувати. Якщо автор робить із подій власні висновки, варто дослідити, чи вони узгоджуються з фактами, чи протирічать їм, чи відповідають лише частково. Популярний прийом маніпуляції – дати трохи правди, трохи напівправди і трохи повної брехні. На тлі правдивої інформації обман може сприйматися як щось логічне.

Хоча часто цілковиті фейки також є переконливими і їх масово репостять у соцмережах. Вони грають на стереотипах, які вже є у суспільстві. Тому люди схильні ставитися до них некритично. Скажімо, російські медіа з року в рік друкують неправдиві прогнози, що Україні загрожує дефолт. І так само регулярно ці статті передруковують без перевірки українські медіа. Їм це здається послідовним, бо всі розуміють, що ситуація в українській економіці не ідеальна. Так ми стаємо російською зброєю в інформаційній війні. А всього лише й треба знайти першоджерело інформації і перевірити її: хто зробив прогноз, як він справді звучить, чи не є автори заангажованими, що вони ще публікують тощо.

Варто насторожитися, якщо автор не просто інформує, а підводить до певного висновку, не даючи читачеві скласти власну думку. Якщо стаття провокує емоції: гнів, обурення, розпач – це сигнал, що вами можуть маніпулювати. Чесна журналістика дає нейтральну інформацію і дозволяє аудиторії зробити висновки самій.

Якщо помітили такі “дзвіночки”, уважно перевірте згадані у статті факти. Пропустіть через Google імена, прізвища, дати, суми. Ймовірно, що інші медіа або користувачі соцмереж уже писали про факт.

– Про що може свідчити постійне розміщення в медіа маніпуляційних матеріалів з критикою влади або реформ?

– Це може бути передвиборча боротьба – в Україні “чорний піар” досить популярний. Крім того, критика української влади і реформ є одним із напрямків, у якому працює російська пропаганда. Тому слід чітко розрізняти конструктивну критику, спрямовану на покращення ситуації в державі і огульну “зраду”. Перша – обов’язок журналіста у будь-якій демократичній країні. Друга – ознака замовності матеріалу або антидержавної позиції. В умовах російської агресії такі маніпуляції є інформаційною загрозою для держави Україна.

– До яких наслідків маніпуляція і розміщення фейків в наших медіа може призвести?

– Такі фейки направлені на підрив довіри всередині України – між суспільством та владою, а також усередині громадянського суспільства. Вони часто базуються на “конфліктних” темах: мова, регіональні особливості, релігія. Довіра – основа демократії. Без неї неможливо побудувати успішну державу і сильне суспільство. Мета пропаганди – підірвати цю довіру як усередині України, так і з нашими іноземними партнерами. Не варто у цьому грати на руку ворогу.

В рамках проекту «re:start democratic discourse» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here