Пропозицію активістів створити на місці монумента музей тоталітаризму влада Каховки відхилила.
Вимога Українського інституту національної пам’яті негайно демонтувати монументи «Тачанка» та «Дівчина в шинелі» у Каховці спричинила вибуховий ефект. Після повідомлення міського голови Андрія Дяченка про долю цих пам’ятників заговорили по всій Україні. Очільник Каховки назвав «Тачанку» «символом міста» і пообіцяв боротися «до останнього проти її декомунізації».
Авторами звернення до Інституту національної пам’яті з приводу каховських пам’ятників були активісти ініціативи «Декомунізація. Україна». Завдяки їх втручанню нещодавно вдалося демонтувати один із останніх збережених донині пам’ятників Владіміру Лєніну в селі Андріївці Одеської області.
Також днями активісти подали звернення на демонтаж пам’ятника радянському військовому діячу Васілію Чапаєву в Миролюбівці Нововоронцовського району,
панно з зображенням Лєніна на фасаді школи у сусідній Хрещенівці,
зображення з орденом Лєніна в Рівному Генічеського району
та залишків радянської символіки в Каховці.
«2020-й має бути роком повного очищення України від зображень червоного кровопивці Лєніна», – вважають вони.
За коментарями з приводу «Тачанки» ми звернулись до співзасновника ініціативи «Декомунізація. Україна», голови громадської організації «Світанок» Вадима Позднякова.
– Ви звертались до Інституту національної пам’яті з приводу «Тачанки» і «Дівчини в шинелі»?
– Не тільки. Ще й з приводу пам’ятника Фрунзе в Каховці, який був демонтований раніше. Щоправда, стосовно Фрунзе до Інституту надійшли звернення загалом від 8 осіб та організацій.
А ось по «Тачанці» та «Дівчині в шинелі» звертались тільки ми.
– Як ви ставитесь до заяв міського голови Каховки Андрія Дяченка, який стверджує, що не дозволить знищувати «символ міста»?
– Всі ми розуміємо, що незабаром почнуться місцеві вибори. Йому ж треба на чомусь піаритись і загравати з електоратом. У моєму рідному Харкові така сама ситуація з пам’ятниками і бажанням влади повернути проспекту Григоренка ім’я маршала Жукова.
Міський голова Каховки може скільки завгодно говорити, що «Тачанка – символ міста». Але з нинішнього стану пам’ятника цього не видно. Наскільки я розумію, про «Тачанку» зовсім не дбають. Невже так ставляться до «символу міста»?
– Про необхідність збереження «Тачанки» зараз висловлюється багато істориків, культурологів та інших експертів. Серед їхніх аргументів – наявність пам’ятника в реєстрі об’єктів культурної спадщини національного значення. Крім того, в 2015-2016 роках у Каховці обговорювалась пропозиція створити на місці пам’ятника музей тоталітаризму або музей радянської скульптури. Тоді влада міста її не підтримала. А як ви ставитесь до подібних ініціатив?
– Про наявність «Тачанки» в реєстрі я не чув.
Я погоджуюсь з тим, що цей пам’ятник не є звичайною штамповкою, як більшість радянських монументів. Але в даному питанні має бути якась дискусія між місцевою громадою, Інститутом національної пам’яті, Міністерством культури. В будь-якому разі, у своєму нинішньому вигляді пам’ятника «Тачанка» не повинно бути. Його зобов’язані прибрати: демонтувати і кудись перенести. Або ж зробити на його місці той же музей окупації – це чудова ідея! Думаю, в Херсонській області назбиралось багато пам’ятників радянської епохи, які б могли там розміститись. Це був би цікавий об’єкт, який міг би принести певний прибуток місту.
– Як можна домогтись демонтажу радянських пам’ятників і змусити місцеву владу виконати вимоги законодавства? Приміром, у тій же Каховці досі не перейменовані всі вулиці з комуністичними назвами.
– Є кілька механізмів, які ми вже опробували по всій Україні. Зазвичай ми надсилаємо звернення до органів місцевого самоврядування і дивимось за їхньою реакцією. Якщо вони самі починають процедуру демонтажу або перейменування, то просто чекаємо, коли все завершиться.
Якщо ж вони починають саботувати, ми підключаємо ЗМІ, пишемо заяви до поліції, СБУ і Інституту національної пам’яті. Після цього зазвичай процес пожвавлюється і зрушує з місця. Якщо місцева влада не хоче виконувати вимоги Закону, є органи, які завжди їх можуть змусити це зробити.
– Скільки пам’ятників в Україні було демонтовано завдяки вашому втручанню?
– Ми не рахували. Думаю, не менше трьох сотень. Або навіть більше. Серед останнього – ми домоглись демонтажу кількох пам’ятників Лєніну і Калініну в Дніпровській області.