Не успел выйти материал об “алчевской Швейцарии”, как пришел отклик, проливающий свет на другие стороны опасности, подстерегающие этот донбасский украинский город Луганщины. Как говорится, из первых уст от жителя оккупированного Алчевска.

Доброго дня!

Трохи новин із окупованого Алчевська – із інформаційної безодні окупації.

На даний час Алчевськ тихесенько мігрує від стану індустріально розвинутого міста до стану “Абхазії москальского розливу”.

На перший погляд – звичайне місто: вранці народ розбігається на роботу, хто на ледве дихаючій АМК і Коксохім, дехто на ринок із нехитрим скарбом, щоб вторгувати на хліб, а дехто у зеленці із кейсом до старої частини чи ВШБ, виблискуючи “республіканськими” зірками на сонці. Так проходять дні у “тиловому місті”. Дім – робота – дім. То ж ніби все добре, життя триває…

Але якщо зазирнути за завісу – то можна побачити, що місто котиться у безодню, і цю завісу стає все важче підтримувати.

На даний час АМК іноді запускається, потім гучно стає, потім знов запускається. В перерві між пусками проходять місяці, у цей час робітники то щось підфарбують на території комбінату, то переходять на скорочений тиждень. Але з кожним пуском, стає все важче привести до ладу виробничий процес, особливо у нових цехах, де вся система керування пов’язана з сучасною електронікою. Декілька разів під час пусків ущент вигорали ці системи. Також були досить важкі аварії з виробничім обладнанням. Але правдами і неправдами щось запускали. Бо потрібна була картинка, шо все добре в республіці, що життя налагоджується – як віщують керманічі з телеекранів. Тож у дію йшли які завгодно засоби – аби воно заробило. Під час більшості пусків повністю вимикалася система газоочищення. В технологічний обіг енергетичної служби міста увійшов міцний термін “wood velding” або “зварка деревом”. Він виник у 90-ті, коли з фінансуванням були великі проблеми, тож для ремонту використовували дерев’яні кілки, що забивали у труби, щоб зменшити втрати.

А тепер така практика “wood velding” в Алчевську у всьому. Так у місті є близько 50 кілометрів магістральних водогонів, за чотири роки панування “республіки” повинні були виконати заміну 4-6 км для безаварійної роботи. За час окупаційної влади зуміли виконати заміну аж 100-м!!!! Багато… Це 25 м на рік. І то матеріалами, що були у наявності. І так у багатьох напрямках, що пов’язаних з виробництвом, з містоутворюючим підприємством АМК. Спрацьовували запаси і запчастини, що були придбані ще у 2013 році. Але й вони вже підходять до краю.

То ж останнім часом тільки дим із труби АМК з “лисячими хвостами” реальний, а все інше – імітація.

Алчевську трохи – у час “заморозки” міста у 2006 роцы, досить велику частину мереж теплопостачання встигли змінити. Вся Україна тоді прийшла на допомогу місту та його мешканцям.

А от з мережами водопостачання все кепсько. Більшість їх зношені на 90-95%. Тож вода тече дорогами міста весь час, коли вона є у трубах, а є вона там не часто, то ж вулиці міста досить сухі.

Але є у місті ще одна велика бомба, з відтермінованим часом. Між живописних берегів річки Біла розкинуло свої води Ісаківське водосховище.

Водойма була збудована ще у 1953 році для питного і технологічного водопостачання м. Алчевськ. Поважного віку ця споруда. І так “пощастило” їй та мешканцям Алчевська з приходом адептів “руського світу” – бо на правому березі водойми орки зробили свій полігон. І цім “захисникам” байдуже, де проводити муштрування із влучності по цілях. Тому і вдень, і вночі луплять із всього, що може стріляти, незважаючи на те, що поряд є гребля, яка змурована із уламків граніту і звичайної глини. А ще у водосховищі є така собі “малеееесенька” кількість води, а саме 22 млн. м. куб. Гребля будувалась у сейсмічно стабільному регіоні – тому захист від землетрусів та від танків, “Гориничів” до “Ураганів” (якими на полігоні бавляться орки) там не створено. Отож “тихенько” своїми навчаннями російські найманці руйнують тіло греблі. Запас міцності греблі може дійти краю у будь-який час, і тоді за 40 хв частина Луганську, шо лежить нижче за течією, просто зникне у воді й бруді. І повінь 80-х років 20 ст. можна буде згадувати як легкий дощик.

А так Алчевськ – це досить тихе і спокійне місце…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я