Чому в складні для нашої країни часи новокаховське місто-побратим з Франції Сент-Етьєнн-дю-Рувре відвернулося від України.

Ось уже понад 50 років ми укріплюємо дружбу між нашими країнами. Дружбу, яка не закінчується. І я від усього серця бажаю, щоб вона лише продовжувалася і посилювалася, – звернувся під час урочистого відкриття оновленого міського палацу культури в лютому 2017 року голова комітету поріднення міста Сент-Етьєнн-дю-Рувре Жак Дютей.

Тоді разом із паном Дютеєм у Новій Каховці побували й інші гості з Верхньої Нормандії — віце-мер Сент-Етьєнна-дю-Рувре Мюрьєль Рено та президентка асоціації “Дружба” Жанін Лебре. У такому ж складі вони відвідали Нову Каховку наприкінці вересня 2021 року, побувавши на святкуванні Дня міста.

Завжди приємно бачити на заходах у Новій Каховці багато людей. Бо в спілкуванні з ними і є сенс нашої дружби, – сказала під час останнього візиту до України Мюрьєль Рено.

Що в 2017-му році, що тепер у своїх промовах жоден із французьких гостей не згадав про війну, що триває на сході і інші трагічні події в нашій державі. Склалося враження, що побратими українського міста до самої теми російської агресії проти нашої країни ставляться байдуже. Але навряд чи так ведуть себе справжні друзі.

Жак Дютей, Мюрьєль Рено і Жанін Лебре на відкритті оновленого Палацу культури в Новій Каховці, 2017 рік

Друзі з “червоного поясу”

Приїжджаючи до Івано-Франківська біля місцевої ратуші не можна не помітити незвичний знак з переліком усіх його міст-партнерів: загалом їх більше двох десятків.

Завдяки цим зв’язкам ми отримуємо реальне фінансування з ЄС проектів з розвитку інфраструктури нашого міста. І це не говорячи про моральну підтримку України в складні часи, – розповів Європростору міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Наша дружба з французами обмежується суто культурними, спортивними і освітніми зв’язками. А також іноді гуманітарними, коли вони надсилали нам лікарняні ліжка та деяке інше обладнання, – пояснив міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко.

Як розповів міський голова Нової Каховки у 1990-ті роки Вадим Мерзлов, договір про дружбу з Сент-Етьєнном-дю-Рувре був підписаний ще на початку 1960-х і стосувався лише гуманітарної співпраці.

Якась економічна співпраця з Францією у нас навряд чи можлива, – вважає він. – Тим більше, з містом-побратимом. Адже воно невеличке і за нашими мірками приблизно як Подо-Калинівка [село в Херсонському районі, – прим. автора]. Місто – суто провінційне, не промислове. До того ж, місцеві муніципалітети у Франції не впливають на економіку. У них зовсім інші завдання: опікуватися старими, дітьми, благоустроєм, освітленням. До бізнесу і виробництва вони не мають ніякого відношення”.

Однак і з гуманітарною співпрацею Сент-Етьєнн-дю-Рувре явно не справляється. Принаймні, мені не вдалося знайти жодного посилання на звернення або будь-які інші слова підтримки своїм українським друзям з боку Жака Дютея, Жанін Лебре або керівників міста-побратима. Російська агресія в Криму і на Донбасі, тисячі загиблих, мільйони заручників війни — ніби нічого всього в останні роки в Україні не відбувалося. Чи не єдині, хто інформував французів про події в нашій країні були члени делегації з Херсонщини восени 2014 року. Проте цього явно недостатньо. Особливо на тлі великої моральної і фінансової допомоги, яку надають Україні поляки, естонці, литовці, канадці, американці та інші народи.

Натомість Новокаховська громада знаходила можливість висловити своїм побратимам слова співчуття після трагедії, яка сталася в їхньому місті. Також міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко відправляв лист-співчуття меру Сент-Етьєнн-дю-Рувре з приводу національної трагедії – пожежі у соборі Паризької Богоматері в Парижі в 2019 році.

У Франції мало хто здогадувався про існування Сент-Етьєнна-дю-Рувре до гучного теракту, який стався там в липні 2016 року. Тоді два ісламісти посеред білого дня зайшли до місцевої церкви і на очах у присутніх вбили місцевого кюре Жака Амеля, – розповів мені у 2017 році паризький журналіст Іґорь Ґуськов. – Весь цей регіон, де знаходиться Сент-Етьєнн-дю-Рувре відомий як “червоний пояс” Франції, та й самим містом досі керує мер-комуніст. А слід розуміти, що у багатьох французьких комуністів у голові повна каша. Здебільшого це люди дуже крайніх лівих поглядів, які не просто тяжіють до дружби з Росією як правонаступницею СРСР, а ще й агресивно налаштовані проти України. Тому дуже добре, якщо ваші французькі побратими проводять якісь акції в підтримку вашої країни. Що ж стосується простих жителів маленьких містечок Франції, то вони як правило дуже сентиментальні, хочуть з усіма дружити, нічого не розуміють у великій політиці і вірять усіляким небилицям з телевізора.

“Весь цей регіон відомий як “червоний пояс” Франції”

За даними з сайту мерії Сент-Етьєнна-дю-Рувре, мерами міста щонайменше останні півстоліття були члени Французької комуністичної партії. Комуністом є і нинішній мер Жоашим Муаз. А очолюваний ним лівий список на муніципальних виборах у 2020 році посів перше місце, отримавши майже 80% голосів виборців.

Радянський Союз для них був взірцем”

Саме товариство дружби “СРСР — Франція” заснували в 1958 році замість Всесоюзного товариства культурних зв’язків із закордоном, що діяв з 1925 року. Від початку своєї діяльності нове товариство складалося виключно з вірних комуністів. Головний контроль за організацією забезпечував радянський КДБ, а з боку Франції — місцева компартія, яка завжди керувалася з Москви і була створена як французьке відділення Комінтерну — організації, створеної Владіміром Лєніним як інструмент підривної — від шпигунської до терористичної — діяльності у країнах Заходу на користь СРСР. За державну зраду і підтримку Адольфа Гітлера під час Другої світової війни Французьку компартію на деякий час заборонили, а призначений Іосіфом Сталіним її керівник Моріс Торез навіть дезертирував з французької армії і втік до СРСР, але згодом повернувся на батьківщину і керував Французькою компартією, ревно виконуючи всі накази Кремля до своєї смерті у 1964 році.

ФКП завжди була тоталітарною за своєю суттю і протягом усього ХХ століття її керівництво і рядові члени партії надихалися гаслами: “Ми знищимо капіталістів і власників!” – розповів один із найвизначніших дослідників міжнародного комунізму у Франції, автор численних книг, історик Стефан Куртуа. – До самого розпаду СРСР ФКП залишалася фактично філією радянської структури і фінансувалася з Москви. Коли ж проводилося засідання Французької компартії у вересні 1991-го, то її лідери були геть розгублені. Шок від подій у СРСР у них був величезний. Саме тоді відкрилися й архіви, які довели, що французькі комуністи як політично так і морально також причетні до злочинів проти людства. Нині ж на глобальному рівні крайня ліва ідеологія ФКП втрачає свої позиції і електорат поступово переходить під знамена країніх правих. Приміром, багато колишніх комуністів голосують за ту ж Марін Ле Пен.

Важко знайти щось про Україну й на сайті французької асоціації “Дружба”. На ній пропагується російська культура і розміщуються новини “російсько-французької дружби”.

Жанін Лебре і Жак Дютей, які неодноразово приїжджали до Нової Каховки завжди були ярими комуністами і ніколи не приховували своєї любові до Росії, – згадує Валентина Коваленко, яка з 1986 по 2002 роки очолювала новокаховську організацію товариства “Україна — Франція”. – Ніколи не забуду, як Жанін засуджувала “помаранчеву революцію” і разом із Жаком виступала проти євроінтеграції України. Особисто мені дуже шкода, що Нова Каховка так і не налагодила побратимські відносини з британським містом Ґейтсгед, як це планувалося на початку 2000-х. Адже англійці, на відміну від французів, завжди дуже підтримували українців. Мені здається, дружба з Британією була б щирішою і кориснішою для міста. Втім, і дружба з Сент-Етьєнном-дю-Рувре вже явно пішла на спад.

За словами Володимир Коваленко, під час одного з недавніх візитів до Нової Каховки гості з Франції висловлювали велику стурбованість подіями в Україні останніх років:

І Жанін Лебре, і Мюрьєль Рено були неприємно здивовані агресією і ультимативністю, що присутні сьогодні в Україні. Вони казали, що у нас багато зламаних пам’ятників і копирсання в минулому. І питали: “Навіщо ви продовжуєте розкол в суспільстві?” – розповів міський голова Нової Каховки.

Україна як така для французів з Сент-Етьєнна-дю-Рувре ніколи нічого не означала, – вважає Вадим Мерзлов. – І Жанін Лебре, і Жак Дютей, і інші члени делегацій були і є членами Французької компартії і завжди були за СРСР та не визнавали ніякої іншої ідеології. Радянський Союз для них був взірцем, а Україну вони не сприймали як окрему державу. Вона в свідомості багатьох з них залишилася як частина СРСР. Як і Нова Каховка.

На думку Мерзлова, нинішня підтримка побратимських відносин — радше, данина радянській традиції.

Французи захоплюються нашими творчими колективами, які виступали в Сент-Етьєнні-дю-Рувре, – сказав він. – Фактично, наші відносини обмежувалися взаємними поїздками учнів, представників культури, освіти. Пам’ятаю, що колись під час візиту до них нас вразив їх будинок престарілих, ми навіть на місці розваленої музичної школи планували відкрити подібний. А більше у них нічого особливого нема: є стадіон імені Юрія Гагаріна, є кілька п’ятиповерхівок, де мешкали виключно мігранти з країн Африки. Всі ж місцеві там живуть в приватних коттеджах. Що ж стосується нашої дружби, то, як на мене, вона поступово буде слабнути. Коли не стане людей, які опікуються нею усі ці роки, побратимські відносини можуть зійти нанівець.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here