Жителі Каховки разом із міським головою виявились не готовими обговорювати питання збереження радянського монументу.

«Так це ж готовий скейтодром! У Каховці може бути найкрутіший скейтодром на півдні України!» – захоплено вигукнув голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, підійшовши до пам’ятника «Дівчина в шинелі».

“це ж готовий скейтодром!”

Разом із солідною делегацією експертів і мистецтвознавців він прибув до Каховки, щоб спробувати розв’язати проблему збереження місцевих пам’яток тоталітарної епохи, дотримуючись вимог декомунізаційного законодавства. Та попри всі заяви Дробовича про бажання зберегти і «Тачанку», і «Дівчину в шинелі», до подібного діалогу присутні каховчани виявились не готові.

«Тачанка», Бандера, «Бессмертный полк»

Тачанка – це наш генетичний код! Не чіпайте мого Леніна! Поверніть на місце пам’ятник Фрунзе! Поставте тут Бандеру і знесіть Каховську ГЕС! Дайте нам провести «Бессмертный полк», як це роблять у Росії! Наша батьківщина – Радянський Союз! Ви нам ще тут про ваш голодомор згадайте! – з гучним сміхом, улюлюканням, антиукраїнськими закликами і обуреними криками перебивала виступаючих група присутніх. Чути заяви гостей про те, що зносити «Тачанку» вони не збираються, а хочуть запропонувати варіанти її збереження, каховчани бажання не мали.

Головну скрипку «в розлогій і щирій демонстрації суто радянського варіанту хамства», як охрестила їх поведінку професорка Одеського національного університету ім. Мечникова Оксана Довгополова, грали представники новоутвореного «громадського об’єднання «Каховський плацдарм» і «Союзу радянських офіцерів».

Підживлював цю невиправдану агресію міський голова Андрій Дяченко. Саме його гучна заява про нібито ультимативну вимогу негайного знесення «Тачанки» від УІНП у січні мала вибуховий ефект, луна від якого прокотилась мало не по всій Україні.

Налаштовувати людей проти інституту національної пам’яті Дяченко продовжив і на початку зустрічі. Приймав гостей він теж демонстративно негостинно. Попри наявність в міськраді кількох придбаних за рахунок платників податків кава-машин, пригощати приїжджих учасників круглого столу він не захотів. Як розповіли представники облдержадміністрації, Дяченко їм сказав, що «на каву у міста нема грошей».

Після своєї невеликої промови міському голові розмова про «Тачанку» стала явно нецікавою і він покинув залу, залишивши гостей на поталу розлюченого натовпу. До кінця зустрічі з усіх представників міськради залишилось лише декілька депутатів та другорядних чиновників.

Проте результат зустрічі явно не цікавив й переважну більшість самих присутніх. Коли після майже чотиригодинного обговорення голова УІНП запропонував підвести підсумки, каховчани просто встали собі і пішли.

«Музей в Каховці може стати справді унікальним»

Ініціаторами зустрічі в Каховці стали УІНП і Херсонська ОДА. Для представників інституту пам’яті подібний захід проходив вперше. Як нагадав голова ОДА Юрій Гусєв, поштовхом для нього стала його пропозиція створити на місці «Тачанки» Музей монументальної пропаганди.

Такий музей міг би стати родзинкою, яка б приваблювала до Каховки туристів з інших регіонів і країн. Більше того – створення музею надало б можливість отримання додаткової підтримки з боку держави, – переконаний він.

Попри всі звинувачення на нашу адресу, інститут не має вандальних практик. Ми лише звертаємось до органів влади і інформуємо, що на території їх громад в публічному просторі залишаються пам’ятники комуністичному режиму. Так само, як і пам’ятки нацистському режиму вони ображають пам’ять багатьох людей. Не рахуватися з цим та ігнорувати норми закону не можна. Хоча така дискусія мала відбутись у визначений законом час, ще в 2015 році. Якби жителі Каховки разом зі своєю владою ще тоді згенерували варіанти рішення по пам’ятникам радянської спадщини, то такої палкої дискусії сьогодні могло не бути. Але ви цього робити не захотіли. Особисто я проти знищення пам’ятників. Їх треба зберегти хоча б для того, щоб потім своїм дітям показувати і розповідати про тих кривавих людей. Таке збереження може бути щепленням від тоталітарного режиму. І спасінням для «Тачанки» якраз є її музеєфікація і створення на її території музею. Де обов’язково треба написати, скільки людей загинуло від куль комуністів, – звернувся до присутніх Антон Дробович.

Про варіанти збереження пам’яток розповіла мистецтвознавиця, учасниця ініціативи «ДЕ НЕ ДЕ» Євгенія Моляр. За її словами, завдяки наполяганням жителів Кам’янського вдалося поставити на баланс місцевого музею пам’ятник Леоніду Брежнєву. Також з’явились шанси зберегти «пам’ятник Артему» на Донеччині.

Почати можна з простого: встановити табличку «Музей» біля «Тачанки». А краще написати на ній історії про побачення з коханою людиною біля цього монументу та інші спогади. Потенційним вандалам буде складніше відпиляти з «Тачанки» ту ж ногу, якщо вони побачать таку табличку. Іншим простим методом популяризації мистецьких цінностей подібних творів є сувеніри. Що заважає зробити це з «Тачанкою»? Ну а «Дівчина в шинелі» це і правда вже готовий скейтпарк, – сказала Євгенія Моляр.

Свої ідеї щодо «Тачанки» озвучили й інші експерти. Однак слухати їх каховчани не хотіли. «Вони що, нам лекції сюди приїхали читати? Навіщо воно це нам?» – обурено вигукнув хтось із зали.

Свої претензії до УІНП озвучувала й інша, «не скандальна» частина каховчан. Вони в основному стосувались перебування «Тачанки» в реєстрі об’єктів культурної спадщини національного значення. Мовляв, чіпати подібні пам’ятники – злочин, тож «ваш закон про декомунізацію їх не стосується».

Змушений вас розчарувати. Існує процедура перегляду цього реєстру. І при черговому її перегляді «Тачанку» виключать, оскільки вона підпадає під дію декомунізаційного законодавства. Тоді пам’ятник уже не буде захищений реєстром. А от якщо громада Каховки створить там музейний простір, тоді «Тачанка» не підпадатиме під декомунізацію, – наголосив Антон Дробович.

Ми приїхали до вас обговорити питання збереження монументу. А у відповідь чуємо образи, хамство і агресію. Експерти підготували для вас купу прикладів, пропозицій, а ви нічого не хочете знати і заявляєте, що це вам скучно. Але якщо спасінням пам’ятника може бути створення прекрасного, сучасного, унікального музею – то чому його не спасати? – звернулась до каховчан арт-критикиня Юлія Манукян.

Вона зізналась, що спочатку теж була проти ідеї створення музею. Та й деякі експерти висловлювали сумніви, що територію навколо «Тачанки» можуть перетворити на звалище нікому не потрібних пам’ятників радянської епохи.

– Але насправді це можна зробити якісно і неординарно, – переконана Юлія Манукян. – Є чудові спеціалісти, які можуть у Каховці створити такий музей, що він стане унікальним. І тоді вже до вас будуть приїжджати вчитися, як це можна зробити.

«Жителям Каховки бракує ініціативності»

Антон Дробович пояснив, чому створення Музею монументальної пропаганди може стати найкращим варіантом збереження «Тачанки»:

– Будемо відверті. Якщо залишити пам’ятник так як є або створити музей однієї «Тачанки», то я вас вітаю – ви залишитесь сам на сам з проблемами її збереження, її реставрації і утримання. Якщо ж це буде повноцінний музей, де зберігатимуться справжні шедеври мистецтва радянської епохи, а не «всі Леніни підряд», він буде більш цікавий для туристів. І тоді ви матимете більше шансів знайти для нього фінансування і заробляти для своєї громади. А створити концепцію для музею, розробити його простір – це завдання для спеціалістів.

Антон Дробович

За словами Дробовича, у нього є сумніви щодо важливості «Тачанки» для «всіх без винятку каховчан».

– Ми бачили, що навколо монументу висаджують огірки і капусту. Навряд чи ці овочі передбачали автори «Тачанки», коли проєктували її простір. Фермерам, які їх вирощують, по цимбалах той монумент і вся радянська влада. Але з ними теж треба рахуватися, оскільки вони хочуть заробляти на тих огірках і створювати робочі місця, – зауважив голова УІНП.

На його думку, круглий стіл продемонстрував, що у Каховці є багато непроговорених проблем.

“людям треба відповідально голосувати на виборах, обирати відповідальних депутатів і посадовців”

Видно, що громаді міста бракує ініціативності і що багато людей ображені на місцеву владу. Але для вирішення цієї проблеми їм треба відповідально голосувати на виборах, обирати відповідальних депутатів і посадовців, які б їх чули і щось робили. Хоча якщо чиновники не роблять, що заважає людям братися за справу самим? Ось присутні на круглому столі казали, що зібрали 5 тисяч підписів на захист «Тачанки». Чому ж тоді навколо монументу такий безлад? Чому там навколо іржаві стовпи? Чому ж не зібралися і не навели порядок самі? Ми ж, у свою чергу, готові всіляко допомагати. Я радий привернути увагу до «Тачанки» і до загальнонаціонального діалогу щодо долі монументу. Не випадково ми привезли до Каховки кращих експертів з цього питання. У відповідь почули безліч образ і чого завгодно іншого. Справжнього конструктиву було дуже мало. Але ж треба виконувати Закон і створювати музей, а не чекати, поки та «Тачанка» заіржавіє і розвалиться. На жаль, після круглого столу у мене тепер великі сумніви щодо можливості створення такого музею. Бо які б ідеї ми не пропонували, остаточне рішення все одно залежить від місцевої громади, – прокоментував Антон Дробович.

Утім, він запевнив, що крапку в цій історії ставити зарано. УІНП спробує ще раз провести обговорення вже в експертному колі. А всі пропозиції винесуть на розсуд громади Каховки.

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here