Завдяки децентралізації в рази виросли бюджети місцевих громад. Проте витрачати кошти та економити їм треба ще навчитися.

Коли я тільки очолив селищну раду її бюджет був 2,4 мільйони гривень. Тепер він виріс до 35 мільйонів, з яких 15 млн. грн. – власних надходжень. Я відчув, що гроші потрапили у село”, – розповідає про зміни в своїй громаді, що сталися за кілька останніх років селищний голова Асканії-Нова Віталій Свінціцький.

Децентралізація і створення об’єднаної територіальної громади з центром у відомій на всю Європу завдяки унікальному біосферному заповіднику Асканії-Нова вже дали свої перші зміни на краще. “Коли мене обрали селищним головою, в моєму робочому кабінеті лахміття зі стелі звисали, а місцеві чиновники від людей ховались. Об’єднання ж дозволило виграти і в часі, і в коштах. Тепер усі субвенції йдуть до нас напряму і ми активно працюємо над різними проектами. Починаємо будувати академію футболу і обов’язково її збудуємо. За грантові кошти реконструювали ринкову площу та почали класти тротуарну плитку: скоро вся Асканія буде з гарними тротуарами!” – обіцяє селищний голова.

Світлина: Олен Батурін

Розбиті дороги до заповідника

світлина: Олег Батурін

Зекономити 216 тисяч гривень на тендерних закупівлях, за даними Prozorro вже вдалось Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” імені Ф. Е. Фальц-Фейна. На тому ж порталі можна переглянути самі лоти: від придбання кози до квадрокоптера або корму для тварин.

джерело: https://bi.prozorro.org

Нам вдалося позитивно спрацювати лише раз, коли впала ціна па пальне і під час торгів була дійсно конкуренція між учасниками. Це момент приємний, зазвичай же виходить інакше. Особливо важко зараз [проводити тендери] по зерну для годування наших тварин. Ми тричі виходили на закупівлі і не мали жодних пропозицій. Біда в тому, що вітчизняні зернотрейдери намагаються все вивезти з України. З іншими закупівлями – тієї ж кози – проблем нема. Ми працюємо відкрито і головне, щоб не було збоїв з “Прозорро”. Ми показуємо, що реально купили навіть коли вартість закупівлі менша 50 тис. грн. Звісно, цей поріг дуже низький і його треба збільшувати, оскільки втрачається оперативність. Уявіть, якщо зламалась якась деталь. Ми ж працюємо на старій техніці і не можемо передбачити всього та заздалегідь укласти договір з якоюсь майстернею, – коментує директор заповідника Віктор Гавриленко.

світлина: Олег Батурін

За його словами, в заповіднику є свій тендерний комітет, за проведення торгів відповідають його голова і секретар. “Установи подібні нашій контролюються постійно. Я витримав сотні перевірок. Пам’ятаю, за один 2012 рік було 32 перевірки, наїжджали на нас регулярно. Тому ми намагаємось максимально дотримуватись законодавства. Тим більше, збій в роботі може мати для нас катастрофічні наслідки. Заповідник же відповідає за велику кількість тварин і рослин — не дай Боже якщо ми десь у чомусь провалимось і не зможемо електроенергію отримувати або не матимемо пального для доставки кормів. До речі, я не соромлюся просити подарунки для заповідника. Нам часом дарують конкретні речі на сотні тисяч [гривень]. Ми все це оформлюємо, ставимо на облік. Той же квадрокоптер був придбаний за грант від одного американця: він нам потрібний для управління популяції сайгаків. Придбали й дріт, щоб відновити огорожу, знищеною бізонами. Загалом коштів держава нам виділяє недостатньо: ми подаємо бюджетний запит на 39 млн. грн., а отримуємо 18 млн. Приміром, наші колеги з Польщі мають фінансування і 17,5 разів більше нашого і можуть дозволить собі ставити суперобладання, що дозволяє відслідковувати навіть рух людей на стежках. Татранський парк, приміром, відвідує 3,5 млн. туристів і територія його залишається зовсім незатоптаною. А нам доводиться сплачувати наіть за спецводокористування. Хоча наш дендропарк функціонує лише завдяки штучному зрошенню, старт якому був даний ще у 1887 році. У парламенті давно зареєстрований законопроект, що дозволив би змінити ситуацію. Але його ніяк не приймуть. І це ганьба для держави, бо вона не додає грошей заповіднику, який змушений платити самостійно аби себе зберегти”, – додає він.

На початку 2014 року Віктор Гавриленко, як і чимало інших жителів межуючих із Кримом районів Херсонщини, став свідком військової агресії Російської Федерації проти України. Директор заповідника пам’ятає точну дату зустрічі з російськими військами в районі півострова Ад та тодішні заяви президента РФ про те, що “іх там нєт”.

світлина: Олег Батурін

Я якраз вів експедицію цією територією і бачив людей з нашивками російської армії і російський [броньований автомобіль] “Тигр”, що ніколи не стояв на озброєнні нашої армії. Тоді сталося відверте попрання міжнародних законів. Обрізалися всі зв’язки, що пов’язували Крим із материковою Україною. Шкода Херсонській області і, зокрема, нашому біосферному заповіднику теж була нанесена величезна. Суттєво обірвався й туристичний потік — лише у нас він впав з 90 тисяч до 34 тис. осіб за 2014 рік. Щоправда, в чомусь Херсонщина має в анексії півострова свій плюс — адже люди все одно їдуть на узбережжя Чорного і Азовського морів, у нас є що показати людям, є де відпочити. Тож ми останні роки працюємо над тим як відновити відвідуваність. Зараз кількість екскурсантів почала нарощуватись і ми плануємо приймати їх до 100 тисяч/рік. І це цілком реальна цифра, – стверджує Віктор Гавриленко.

Але не встиг новий туристичний сезон навіть розпочатися як співробітникам заповідника довелося вислухати купу негативу від відвідувачів. Причиною цього є розбиті дороги, що ведуть до Асканії-Нова. “Звідки у людей з’явиться гарний настрій, якщо вбиті траси відбивають будь-яке бажання сюди їхати? На них дорогою до заповідника згинають диск чи дряпають днище автомобіля, а потім треба ж повертатися назад. Після таких негативів у людей від поїздки на Херсонщину навряд чи залишаться позитивні враження” — наводить сумні факти директор заповідника.

За його словами, все через безконтрольний проїзд херсонськими дорогами 40-тонних зерновозів. Торік вони за лічені дні вщент розбили трасу між Асканією-Нова і Чкаловим Новотроїцького району. “Деякі ділянки дороги стали майже непроїзними для легкових автомобілів. Ми неодноразово зверталися з цього приводу, але ніхто на це не реагував. Хоча вказана траса є зв’язуючою магістраллю між усім узбережжям Генічеського району та Скадовськом, Лазурним, Хорлами. Тому я вкотре звертаюся до відповідних служб області з проханням: перш ніж оголошувати туристичні хаби, що досить помпезно проводяться владою, треба звернути увагу на інфраструктуру. Адже потім веземо людей у такі місця, по дорозі до яких демонструвати нема чого, крім розбитих доріг”, — додає Віктор Гавриленко.

Самі автомобілісти пояснюють цю проблему не стільки з відсутністю повноцінного контролю за перевезеннями вантажів, скільки з корупцією на дорогах. І розповідають, що водії вантажівок просто відкупляються від правоохоронних органів.

В минулому році працівниками патрульної поліції було винесено 1 008 постанов про накладання адміністративного стягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 132-1 КУпАП (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, – прим. автора). А в січні-червні 2018 року – 502, – пояснив заступник начальника управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Євген Лехновський. – Вищевказані постанови винесені на місці розташування вагового комплексу “Херсон Облавтодор” за адресою: автомобільна дорога М14 Одеса – Мелітополь – Новоазовськ, 203 км, Херсон – Джанкой – Феодосія – Керч та інші ділянках Херсонської області. Причини, що заважали б фіксації порушення водіями вимог ст. 132-1 КУпАП відсутні.

 

В виграші – не всі

Отримавши завдяки децентралізації нові ресурси і можливості місцевим громадам довелося буквально на ходу вчитись їх використовувати. Таким наслідкам реформи задоволені навіть ті, хто спочатку їм усіляко пручався.

Одним із активних противників децентралізації був Сергій Богатиренко зі Строганівки. Зараз він очолює один із відділів Присиваської ОТГ із центром у Григорівці, до складу якої увійшло його село. “Так, я був проти цього, – визнає він. – Але люди мають право змінювати свою думку. Тоді ж усім доносилась думка про те, що всі села після об’єднання будуть забуті і що виграє від того одна лише Григорівка. Я теж переживав: а як же наша Строганівка? Коли ж побачив реалії, то зрозумів, що був неправий”.

Змінили свою думку і в Преображенській громаді, яка нині перебуває в процесі дооб’єднання з Чаплинською ОТГ. Після цього єдиною “не об’єднаною” громадою в районі залишиться одна Хлібодарівська сільрада. Як стверджує її сільський голова Тетяна Домбровська, долучатися до реформи децентралізації вони справді поки не мають намірів. “Навіть у таких умовах вони є самодостатніми і покривають свої витрати”, – пояснює голова Чаплинської райдержадміністрації Олександр Бурейко.

на засіданні колегії Чаплинської РДА в Хлібодарівці. Світлина: Олег Батурін

На думку селищного голови Асканії-Нова Віталія Свінціцького, в нинішній ситуації в виграші залишаються лише чиновники Хлібодарівської сільради. “Жителі ж самої громади втрачають від затягування з реформою. Я сам переконався в цьому, коли очолив ОТГ Асканія-Нова. Завдяки об’єднанню і отриманню інфраструктурної субвенції Хлібодарівка могла б, зокрема, відремонтувати розбиту дорогу до села”, – каже він.

світлина: Олег Батурін

У самій Асканії-Нова планів чимало. Крім намірів покласти в селищі тротуарну плитку тут збираються придбати пілетну установку. “Хочемо робити пілети з деревини і соломи. Це дозволить створити робочі місця, забезпечити громаду паливом і відійти від природного газу. Та й у газовий котел що завгодно не кинеш”, – жартує Віталій Свінціцький.

І покласти плитку, і придбати пілетну установку в ОТГ збираються за кошти інфраструктурної субвенції, що цього року склала 2,6 млн. грн. Вистачить їх, як тут сподіваються і на трактор, і на подрібнювач гілок. “Торік держава нам дала субвенцю в 3,9 млн. грн. Ми хотіли придбати екскаватор. Однак тоді виникла проблема з учасниками торгів і нам ледь не довелося повертати гроші назад до держбюджету. Нам вдалося перелаштуватись і взяти інше обладнання. Проте наші колеги з інших ОТГ не змогли використати вчасно свої 2-3 млн. грн. [інфраструктурної субвенції] і втратили ці кошти. Крім усього переліченого у нас на цей рік заплановано два проекти по водогону на 2,6 млн. і 3,6 млн. грн. – обидва по Асканії-Нова. За програмою DOBRE нам виділяють на це 2 млн. грн., готуємо надати співфінансування зі свого боку”.

світлина: Олег Батурін

З гордістю селищний голова розповідає про те, що громаді вдалося залучити сімейного лікаря з Чаплинки. За рахунок спонсорів відремонтували для нього квартиру, зарплату йому обіцяють на рівні 7 тис. грн./міс. “У райцентрі таких можливостей у нього не було, – переконаний Віталій Свінціцький. – За молодь треба битися. Ще хочемо створити сквер і будемо далі думати про розвиток туризму. Асканія-Нова вже увійшла разом із Григорівкою до туристичного кластеру. До нас уже підтягується Тавричанка [Каховського району], будемо вести перемовини і з Кочубеївкою [Високопільського району]. Хоча дороги у нас тут, ви знаєте яка — волами не проїдеш. Літака не маємо, але на дирижабль можемо скинутись і купити, щоб літати до Кочубеївки і назад”.

Зекономили на транспорті

Нові фінансові можливості називає однією з головних причин рішення своєї громади об’єднатися з Чаплинською ОТГ називає Преображенський сільський голова Володимир Артюшенко: “У нас спочатку були серйозні сумніви. Коли ж побачили як інші села живуть у складі цієї ОТГ і переконалися, що в них усе робиться, передумали. З Чаплинкою всі села освітлені, а у нас на це нема фінансування. В ОТГ вдалося зробити те, чого не можемо ми”.

світлина: Олег Батурін

Витрати Чаплинської селищної ради можна відслідкувати через ProZorro. Там можна побачити, що публічні закупівлі не принесли громаді якусь велику економію. За словами заступника селищного голови Вадима Поліщука, дійсно зекономити цього року вдалося при закупівлі нового автотранспорту. Селищна рада придбала мікроавтобус Renault Trafic та легковий автомобіль Renault Koleos. Торги виграло ТОВ “Центр Херсон”, що запропонувало меншу ціну за вказані товари — 1 821 000 грн.

світлина: Олег Батурін

Враховуючи, що громада у нас дуже велика, віддаленість до населених пунктів доходить до 31 км, новий транспорт і мікроавтобус були нам дуже необхідні, – пояснює Вадим Поліщук. – Спеціалістів у селищній раді працює багато, вони щотижня виїжджають у села для надання послуг на місцях. Придбаний транспорт ніколи не простоює.

Світлина: Олег Батурін
джерело: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-21-000947-c

За його словами, селищній раді вдається контролювати якість виконаних робіт за проведеними тендерними закупівлями: “Приміром, у межах населеного пункту цьогоріч плануємо витратити біля 5 млн. грн. на капремонти доріг. Аби впливати на якість робіт, у договорах ми передбачаємо гарантійні терміни і прописуємо вимоги. Буває, виникають у нас запитання: як кваліфікувати той чи інший вид послуги? Так було у нас при підготовці до розроблення генеральних планів населених пунктів. Спочатку було незрозуміло: це має бути єдиний документ у межах усієї громади чи окремі документи по кожному населеному пункту. Зрештою, вирішили виставляти все на тендер аби не виникало якихось непорозумінь”.

Робота є — працювати нікому”

Як можна дійти до озера”? – в день нашого візиту розпитували у перехожих у Григорівці троє молодих хлопців. Діставшись з рідної Польщі автостопом і на перекладних вони зійшли з рейсового чаплинського автобусу в центрі села та пішки пройшли до сиваського узбережжя. Там вони ввели в ступор працівника вітроелектростанції самим лише фактом того, що в іншій країні виявилися бажаючі подивитися на це диво природи.

Подібні історії зовсім не дивують Григорівського сільського голову. Розповідями про іноземців і про бажаючих оздоровитися на цілющому Лемурійському озері затоки Сиваш він може поділитися на будь який смак. Ще б пак: скупатися в унікальному озері в сезон приїжджає безліч людей, до послуг яких — десятки садиб зеленого туризму, що працюють у селі не один рік.

від Лемурійського озера до Кримського титану, що працює на окупованій території АР Крим – рукою подати. Світлина: Олег Батурін

У цій ОТГ кожного дня кипить робота. “Зараз виділяємо п’ять земельних ділянок: під будівництво автогазозаправочної станції, кафе, ресторанного комплексу і готелю на 15 VIPномерів, двох магазинів. Є наміри побудувати торговельні павільйони у Павлівці. Намагаємось переконувати інвестори їхати й туди. З інших планів: хочемо замінити покрівлю Строганівського будинку культури за допомогою інфраструктурної субвенції. Ряд проектів перебуває на доопрацюванні: по вуличному освітленню, заміні вікон у школах, дитсадках і будинку культури, також подаємо проект по заміні водогону на 2 млн. грн.”, – перераховує Григорівський сільський голова Сергій Кліщевський.

світлина: Олег Батурін

За його словами, від розвитку громади виграють усі. На відміну від інших сіл, жителі яких страждають від безробіття, тут навпаки — є конкуренція за робочі руки. “В усіх наших магазинах лежить купа об’яв з пропозиціями про роботу. Сільгоспвиробникам потрібні водії, трактористи. Робочі місця є — працювати нема кому. Через це страждає і сільрада. Адже ми не можемо за власним бажанням підвищувати зарплати наших працівників. Нам же доводиться конкурувати з іншими роботодавцями. Ось приклад: ми оголошували публічні закупівлі на підготовку водіїв для місцевої служби пожежної охорони. Бажаючі піти навчитися повинні бути готові витратити на це три місяці свого життя, а потім працевлаштуватися ледь не на мінімальну зарплату. Як нам конкурувати з фірмами за потрібні кадри? Брати, що “залишилось”, якесь “чудо”?” – розмірковує Сергій Кліщевський.

До прозорості у витрачанні коштів ми готові. Не готова до цього держава, – вважає він. – Хоча всі ці закупівлі для нас були чимось новим. Колись у сільради не було грошей, ми не мали за що купляти. Тепер гроші є, але краще б їх не було (сміється).

Сільський голова пояснює це нечіткими правилами гри та недосконалим механізмом проведення закупівель. З одного боку — небагато користі дають численні тренінги, під час яких тренери нерідко дають прямо протилежні поради. З іншого — держава без кінця щось змінює. В результаті кожна сторона трактує одне й те саме питання по-своєму. “Нема стабільності, – каже Сергій Кліщевський. – А в результаті різноманітні правоохоронні страктури тільки й чекають коли ти допустиш помилку. Часом навіть думаєш: влізати в якусь тендерну закупівлю, чи – ну його? Ми навіть нікому наперед навіть авансів не сплачуємо, щоб потім не бігати в разі чого повертати гроші. Багатьом це не подобається”.

Світлина: Олег Батурін

Нерідко доводиться для прокуратури витягувати документи по тій чи іншій процедурі з сайту ProZorro. Чому їм не достатньо самим скачати звідти ці самі документи — не розумію. Також з нас питають часом про самі процедури закупівлі або чому якийсь ФОП не сплатив якийсь податок, – додає головна спеціалістка з бухгалтерського обліку Григорівської сільради Вікторія Жукевич.

Як зароблятимуть нові громади?

Після утворення об’єднаних територіальних громад у Чаплинській райдержадміністрації мають небагато інформації про їх діяльність. ОТГ йдуть своєю дорогою, районна влада – своєю. “Разом із тим вони погано контактують навіть між собою”, – зізнається голова РДА Олександр Бурейко.

На його думку, більш тісне спілкування допомогло б вирішувати більшу кількість проблем — наприклад, питання роботи центру первинної медико-санітарної допомоги в умовах майже розділеного на окремі ОТГ району.

світлина: Олег Батурін

Варто було б зберегти районний ЦПМСД бо оформлення ліцензій і акредитації для іншої установи доволі вартісний і складний процес. І не факт, що хтось окремо зможе для себе це зробити. Приміром, у Хрестівській ОТГ нема лікарів, а більшості медичних кадрів [у районі] вже за 70 років. Коржиками ж сюди нікого не заманиш. Так, деякі громади гарантують працевлаштування членам родини молодих лікарів, готові дати досить пристойну зарплату, виділяти кошти на необхідне обладнання. Але черг із бажаючих їхати сюди працювати не спостерігається. Можливо, щось зміниться коли вдасться відремонтувати дороги та не факт, що це спрацює. Бо молоді крім комфорту треба спілкування. Далеко не багатьом людям дійсно подобається жити в селі, – підсумовує Олександр Бурейко.

світлина: Олег Батурін

Нагадує він і про те, що інфраструктурна субвенція з кожним роком зменшується на 20%. Якщо та ж Чаплинка торік мала її в межах 7,5 млн. грн., то вже у 2018 р. – 5 млн. грн. Без легалізації сплати податків громадам у недалекому майбутньому доведеться нелегко. “За п’ять років інфраструктурні субвенції вийдуть на нуль. Тут допомога держави практично й закінчиться, далі – самі. Заробляйте, витрачайте. Не вистачає? Тоді – скорочуйте видатки або шукайте нові джерела фінансування. Крім того, останні роки надходження до місцевих бюджетів збільшились значною мірою за рахунок підвищення мінімальної зарплати. Уявіть як важко працювати, коли в селі кожен комусь кум, сват, брат. Як у такій ситуації ходити штрафувати тих, хто не оформлений офіційно? – доповнює перелік проблем голова РДА. – Варто переглядати й ставки орендної плати за земельні ділянки, особливо поливні. 3% [від нормативної грошовї оцінки] — давно не актуальна плата, бо є ставки і 4, і 5, і 7%. Розумію, що людям не хочеться платити більше. Однак від цього залежать доходи громад і їх розвиток”.

Матеріал підготовлено завдяки підтримки OPEN Media Hub за рахунок коштів, наданих Європейським Союзом.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here