Хто і навіщо привів Євроатлантичний альянс в Україну? Що це змінить для жителів країни? Спробуємо в цьому розібратися.
Поки в Україні продовжують сперечатися, варто вступати країні в НАТО чи ні, Євроатлантичний альянс уже прийшов до нас. Свідченням цього стала зустріч у Херсонській облдержадміністрації в вересні 2020 року. Тоді в ХОДА приймали голову Представництва НАТО в Україні Александера Віннікова і урочисто оголосили про поглиблення співпраці з Альянсом.
З того часу на Херсонщині встигли провести кілька спільних заходів.
– У вересні 2020 року Александер Вінніков взяв участь у Днях почесних гостей у рамках стратегічних командно-штабних навчань “Об’єднані зусилля 2020”. На зустрічі з ним ми обговорили позитивну динаміку імплементації нових практик, що базуються на стандартах і принципах НАТО, кроки євроантлантичної інтеграції держави, економічну і суспільно-політичну ситуацію в області та шляхи налагодження співпраці між Херсонщиною та Представництвом НАТО в Україні, – повідомив “Новому дню” заступник голови ХОДА Микола Якименко.
А в лютому цього року в Херсоні пройшла виставка “НАТО — територія безпеки”, присвячена розвіюванню міфів про альянс та його безпекову орієнтацію. Всі охочі на ній могли пройти квест, зануритись у віртуальну реальність, аби дізнатися більше про Північноатлантичний альянс.
Як ми ставимось до НАТО
Поглибити співпрацю з НАТО на Херсонщині, як і по всій Україні прагнули й раніше. Після того ж як наша країна в лютому 2014 року стала жертвою російської агресії, це стало для українців буквально питанням виживання.
У 2021 році Україна активізувала свої зусилля щодо наближення отримання членства в НАТО. Президент Володимир Зеленський підписав рішення Ради національної безпеки та оборони з посилення заходів для інтеграції України в Альянс. Хоча першим про бажання країни вступити в НАТО ще у 2002 році заявив президент Леонід Кучма.
Щоправда, 20 років тому думки українців про те, чи потрібно вступати в НАТО розділялися: 32% були за, 32,2% – проти. А вже після початку російської агресії в Луганській, Донецькій і Херсонській областях і незаконної анексії Криму вже 47,8% українців були за вступ до Альянсу і 32,4% – проти. Такі дані на підставі проведених у різні роки опитувань Київського міжнародного інституту соціології, Центру Разумкова і соціологічної групи “Рейтинг” оприлюднив аналітичний портал “Слово і діло”.
Проведене ж у лютому-березні 2021 року вивчення громадської думки населення Донбасу та Півдня України щодо ставлення до вступу України до НАТО показало інші результати. Його виконала дослідницька компанія “Центр прикладних досліджень” на замовлення громадської організації “Центр міжнародної безпеки”.
– Це дослідження ми проводили в Херсонській, Одеській, Запорізькій, Миколаївській і підконтрольних уряду України частинах Луганської та Донецької областей. Лише 26,3% опитаних виступає за вступ у НАТО, а 39,9% – проти. Ще 22,6% зазначили, що виступають за співпрацю з Альянсом, але без членства — такі собі латентні прибічники НАТО. Найвищим виявився рівень підтримки вступу України до Альянсу в обласних центрах. У маленьких містах з населенням до 20 тисяч, селищах міського типу і селах цей рівень менше. З цього можна зробити висновок, що за межі обласних центрів інформація про НАТО доходить менше, тож жителі менших населених пунктів не володіють всією інформацією, – розповів директор ГО “Центр міжнародної безпеки” Валерій Кравченко.
Більш негативне сприйняття приєднання України до НАТО виявилось у тих, хто має неповну середню або середню освіту. Респонденти з неповною вищою або вищою освітою демонструють низький рівень критичного ставлення і високий рівень підтримки як вступу України до НАТО.
Найвищий рівень підтримки приєднання або зближення України з НАТО у респондентів категорії 18-29 років. Найбільш критичну оцінку вступу України в НАТО висловлюють опитувані віком від 60 років.
– Також дослідження показало, що заможніші люди більш охоче підтримують НАТО. Чим вони бідніші — тим більше вони проти вступу в Альянс, – сказав Валерій Кравченко.
Що таке НАТО?
Організація Північноатлантичного Альянсу або НАТО — це міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підписаного у Вашинґтоні 4 квітня 1949 року.
Країнами-засновниками НАТО стали 12 країн. У 2004 році до Альянсу приєднались Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія. Пізніше членами НАТО стали Хорватія і Албанія (2009 рік), Чорногорія (2017 рік) і Північна Македонія (2020 рік).
Створення Альянсу безпосередньо пов’язано з подіями, що відбувалися у світі після Другої світової війни і передусім, загрозою реваншизму в Німеччині, а згодом і агресивною політикою СРСР.
Це не завадило в 1954 році СРСР, а також Українській РСР і Білоруській РСР виступити з ініціативою прийняти їх в НАТО. Проте США, Франція та Велика Британія відповіли відмовою. Після цього СРСР у 1955 році разом із Болгарією, Чехословаччиною, Албанією, Східною Німеччиною, Угорщиною, Румунією і Польщею підписали Варшавський договір — власний військово-політичний союз як протидію НАТО. Він проіснував менше сорока років: остаточно Варшавський договір розпустили 1 липня 1991 року ще під час існування Радянського Союзу.
– НАТО — це колективна система безпеки, – нагадує аналітикиня та менеджерка з комунікацій центру “Нова Європа” Маріанна Фахурдінова. – Тож напад на одну з країн-учасниць НАТО означатиме напад на всіх інших. Але, на мою думку, переваги України для вступу до НАТО не лише в тому, що завдяки цьому ми матимемо механізм захисту в разі нападу з боку іншої держави. Бо навряд чи якась країна наважиться напасти на державу-члена НАТО і неодмінно зважуватиме всі ризики цього кроку. Україні надзвичайно важливо робити все, щоб інші країни-члени НАТО вважали нас справді надійним партнером і щоб наше членство в Альянсі не підривало безпеку всієї організації з огляду на військову агресію Росії, яка триває з 2014 року.
Вона також наголосила, що в офіційних заявах НАТО не раз лунала теза про те, що Україна робить значний внесок в Альянс.
– Причому, ці заяви озвучувались не лише зараз, при президенті Зеленському. Вони були і в 2006 році, і в 2010-му і в інші роки. З одного боку, це свідчить про повільне провадження реформ у нашій країні. А з іншого — що Україна завжди робила свій внесок у забезпечення колективної безпеки, не зважаючи на те, хто в той чи інший час стояв у керма нашої держави, – сказала Маріанна Фахурдінова.
НАТО: від радянських фейків до російської пропаганди
Попри те, що підвалини ворожого ставлення до Альянсу закладались ще в 1950-х роках і відбувалось це на території давно розваленого СРСР, досі чимало громадян незалежної України живуть у радянській парадигмі “НАТО — це зло”. Хоча насправді Україна і НАТО співпрацюють у багатьох сферах ще з спочатку 1990-х, і з кожним роком рівень цієї співпраці тільки зростає.
Завдяки російській пропаганді українці досі мають чимало міфів про НАТО.
– У “топ-рейтингу” таких міфів, як показало наше цьогорічне дослідження, є такі: “Україна потрібна НАТО для розміщення своїх баз”. Він виявився найбільш поширеним. Насправді ж ніяких “баз НАТО” не існує в природі. Є лише звичайні військові бази тих країн, які входять до Альянсу. На другому місці міфів — “Україна буде зобов’язана відправляти своїх військових у гарячі точки”. На третьому — “Членство в НАТО дуже дорого коштує”. Ну і є ще один популярний міф про те, що “членство в НАТО стане причиною ескалації (посилення) конфлікту з Росією. Хоча те, що Україна не є членом Альянсу зовсім не завадило РФ розпочати військову агресію проти нашої країни. Яка не вщухає з 2014 року, – сказав директор ГО “Центр міжнародної безпеки” Валерій Кравченко
Водночас, за його словами, більшість опитаних погоджуються з тим, що членство в НАТО стане кроком на шляху України до Євросоюзу і сприятиме залученню інвестицій.
Спростуємо основні фейки про НАТО.
Міф: НАТО має бази у всьому світі
Факт: Військова інфраструктура НАТО за межами території союзників обмежується тими районами, в яких Альянс проводить операції. Альянс має військові засоби в Афганістані для підтримки місії рішучої підтримки, а в Косові – для місії KFOR.
НАТО має цивільні офіси зв’язку в країнах-партнерах, таких як Грузія, Україна та Росія. Вони не можуть розглядатися як “військові бази”.
Окремі союзники мають закордонні бази на основі двосторонніх угод та принципу згоди нації-господаря, на відміну від російських баз на території Молдови (Придністров’я), України (АР Крим) та Грузії (регіони Абхазії та Південна Осетія).
Міф: НАТО – це геополітичний проєкт США
Факт: НАТО було засновано в 1949 році дванадцятьма суверенними країнами: Бельгією, Канадою, Данією, Францією, Ісландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Португалією, Великобританією та США. Відтоді кількість їх збільшилась за рахунок країн, які прийняли індивідуальне та суверенне рішення приєднатися до цього Альянсу.
Усі рішення в НАТО приймаються консенсусом, а це означає, що рішення можна приймати лише в тому випадку, якщо його приймає кожен союзник.
Отже, рішення будь-якої країни брати участь в операціях під керівництвом НАТО належить тільки цій країні відповідно до її власних юридичних процедур. Жоден член Альянсу не може приймати рішення про розміщення будь-яких інших сил Альянсу.
Міф: У разі набуття членства в НАТО Україна буде зобов’язана брати участь у військових операціях.
Факт: До участі у міжнародних миротворчих операціях уже сьогодні залучаються та й залучатимуться у майбутньому виключно професійні військові на добровільній основі. Майже всі члени НАТО мають професійні армії, в яких немає строкової служби. Щоб направити український військовий контингент до складу міжнародних миротворчих операцій, потрібно отримати підтримку Верховної Ради.
Водночас кожна країна-член НАТО самостійно вирішує: брати чи не брати участь у військовій операції Альянсу. Важливо також, що всі рішення в НАТО приймаються консенсусом. Жоден крок не може бути ухвалений у разі незгоди хоча б однієї країни-члена Альянсу.
– Якщо країна бажає приєднатися до Альянсу, то інші країни-члени НАТО зважуватимуть, чи здатна вона втілювати принципи організації і сприяти безпеці в Альянсі. Україна ж як держава-партнер НАТО уже не раз і досить тривалий час за власним бажанням приєднувалась до операцій НАТО у Косові і Афганістані. Ніхто Україну не примушував до цього і не примушуватиме в подальшому, – підкреслила Маріанна Фахурдінова.
“Агресору доведеться з нами рахуватися”
Аналітикиня центру “Нова Європа” нагадує, що крім допомоги в проведенні реформ НАТО надає й іншу підтримку Україні.
– Альянс з перших же днів військової агресії Росії проти нашої країни озвучив, що він не визнає окупації і незаконної анексії Криму. Ми сприймаємо це ніби як належне, але насправді така важлива для нас підтримка потребує консенсусу всіх держав-членів НАТО. Також Альянс надавав комплексну підтримку у впровадженні реформ. Це була і дорадча допомога з залученням консультантів з країн-членів НАТО, і грошова допомога, наприклад, на розмінування на сході України, на боротьбу з гібридними загрозами, навчання — причому, не лише військових, а й управлінців, державних службовців тощо, – сказала Маріанна Фахурдінова.
За словами військового експерту, директора Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрія Кочевенка, сьогодні нема кращої моделі для гарантування безпеки демократичних держав ніж НАТО.
– Україна сьогодні може йти до НАТО не лише за захистом, але й пропонуючи свою допомогу, пропонуючи свій щит, – наголосив експерт в ефірі телеканалу “Дом”. – Звичайно, це викликає в Москві істерики, особливо коли це йде в комплекті з нашими грузинськими партнерами. Українська армія зараз — одна з найсильніших у Європі, і одна з найбільших навіть за чисельністю особового складу. А Збройні сили Грузії — це 40 тисяч професійних, добре підготовлених кваліфікованих військових, при тому що населення Грузії — всього 4 млн осіб. А це для Кавказу являє дуже істотну силу. І всі разом ми вже така сила, з якою агресору доведеться рахуватися.
– З одного боку, є конституційна норма, яка закріплює курс України на членство в Європейському Союзі та НАТО. І як громадянина мене ця тема не може залишити байдужим, адже в будь-якому випадку наша країна має бути захищена, військово потужною, будувати нормальні стосунки з іншими країнами світу та при цьому не віддавати жодного власного квадратного сантиметру території, – прокоментував міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко.
В тому, що членство в НАТО — це майбутнє для України впевнений начальник управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міськради, депутат Каховської міськради Михайло Гончар:
– Ми живемо в глобальному світі, де домінують дві військово-політичні групи: російська і західна, до якої входять США і країни Європи. Україна, яка знаходиться в серці європейського континенту, не може залишатись нейтральною чи стояти осторонь від цих глобальних процесів. Ми повинні зайняти якусь позицію. А агресія Росії показала, що альтернативи західному вектору у нас нема, – вважає він. – Україна навряд чи здатна створити такі збройні сили, які б могли самостійно протистояти агресії РФ. Але і країни НАТО замість нас воювати не будуть. Тож членство в Альянсі могло б стати фактором стримування для країни-агресорки і дороговказом для формування цінностей і військової політики. Але ми повинні не лише прагнути відповідати стандартам НАТО і пропагувати його цінності, а й дотримуватись їх.
Фото: автора, Міноборони України, ХОДА, NATO.int, Центр прикладних досліджень, Нова Європа
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту “НАТО – це люди”, що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).