Поки на Херсонщині чекають інвесторів для будівництва сміттєспалювальних заводів, експерти радять відмовлятися від застарілих методів захоронення відходів і переходити на їхнє сортування.

Близькість головного сміттєзвалища Нової Каховки можна відчути одразу, звернувши з житлового сектору на ґрунтову дорогу. Редакційна машина вмить покривається пилом, усе узбіччя і поля навколо всіяні сміттям і целофановими пакетами всіх кольорів веселки.

Заробіток на сміттєзвалищі

За кілька хвилин ми оминаємо відкритий шлагбаум і в’їжджаємо на територію полігону. Дорогою помічаємо трактор: водій загортає сміття і, схоже, зовсім не помічає нашої присутності.

Навколо величезних гір зі свіжого сміття бачимо зграї птахів і з десяток людей, які заклопотано вовтузяться посеред непотребу.

Пенсії на життя не вистачає, от і доводиться збирати тут то пластик, то метал. Та зараз стало важче, ціна впала і приймати у нас вторсировину поки припинили, – каже Михайлівна, жінка, яку ми зустріли біля баулів з пластиком.

Михайлівна зізнається, що раніше заробленого на полігоні їй цілком вистачало на життя:

Заробляли нормально. А як ціна за пластик впала з 2,5 до 1 грн. за кг, стало гірше. Та й тих грошей я не бачу: за півтора місяці ми назбирали 20 баулів по 30 кг кожен. Могли б отримати 600 грн. Ви думаєте, це добре?

За словами «робітниць» звалища, вони працюють тут нелегально, «самі на себе». Комунальники на це закривають очі.

Все сміття тут просто купами скидають, а ми його перебираємо і здаємо, – пояснює Михайлівна.

Цікавимось: чи вдається знайти на звалищі щось цінне?

Знаходили тут перед новим роком мужика без рук, без ніг, в мішку. Чули, там, у газеті? А так нічого не попадалось. Дезікі ті та й усьо, – сумно розводить руками колега Михайлівни.

– А не боїтеся коронавірусу? – питаємо наостанок.

Ми захворіти не боїмося, нам і так уже здихати! Мені скоро 70, а їй – 83, – маше рукою Михайлівна.

Не 83, а 38! Краще вже так, – перебиває її колега і вони разом повертаються до роботи.

Люди сортувати сміття готові, місто – ні

Новокаховський полігон побутових відходів давно не відповідає ніяким вимогам. Він розташований близько до житлової забудови і давним давно перевантажений, – стверджує голова Новокаховської міської екологічної організації «Мама-86» Таїсія Козак.

Безрадісну картину доповнює провідний фахівець відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Новокаховського управління Держпродспоживслужби Ольга Шишкіна. За її словами, міське сміттєзвалище не відповідає санітарним нормам: у ньому не дотримується санітарно-захисна зона, відсутні умови для правильного захоронення відходів. Аналогічна ситуація на звалищі і в старостинському окрузі в Дніпрянах.

Між тим, ще 1 січня 2018 року набрала чинності вимога Закону «Про відходи», яка забороняє органам місцевого самоврядування захоронення на полігонах неперероблених побутових відходів. Тож уже кілька років як міста мусять забезпечити сортування сміття за видами для переробки та утилізації.

Частково система сортування в Новій Каховці вже діє. Віднедавна комунальне підприємство «НК Екосервіс» нарешті почало навіть осучаснювати сміттєві майданчики і встановлювати на них нові контейнери для великогабаритного сміття.  

Новокаховчани сортувати своє сміття були давно готові. Налагодити систему заважала лише неготовність самого міста, – каже співробітниця «НК Екосервіс» Людмила Пархоменко.

Порядку навколо сміттєвих баків стало більше. Але досі відсутні баки для роздільного збору скла, паперу. Якби людям пояснили, що зібрана вторсировина піде на фінансування якихось інфраструктурних міських проєктів, я переконана, вони б охочіше сортували своє сміття. Головне – мотивувати їх і змінити систему утилізації відходів. Бо поки на полігоні все будуть скидати в одну купу – толку не буде, – впевнена новокаховчанка Світлана Ботченко.

Сміттєві інвестори «розтанули» у повітрі

У міськраді ж вважають, що сортування відходів не має сенсу, поки в місті не з’явиться сміттєпереробний завод. З тієї ж причини тут досі ніяк не узаконять місцевий полігон побутових відходів.

Великі надії в цьому покладають на інвесторів. Ще в 2012 році міськрада виділила 10 гектарів для побудови сміттєпереробного комплексу командитному товариству «Львіворгсинтез». Спочатку його представники запевняли, що мають реального інвестора з США, готового вкласти $50 млн. у будівництво сміттєспалювального заводу з використанням технології американської компанії “HyMelt”. Вони обіцяли створити “безвідходний революційний комплекс з переробки сміття у дизельне паливо класифікації євро-5”. Коли ж з’ясувалось, що використовувати запатентовану технологію “HyMelt” без дозволу вони не мають права, представники «Львіворгсинтезу» почали розповідати про зовсім іншу, “більш революційну технологію “Alphakat”.

Востаннє вони нагадали про себе в сусідній Каховці. На одній з сесій тамтешньої міськради навесні 2017 року вони наговорили з три короба про “твердий намір” за 18 місяців побудувати сміттєпереробний комплекс у Каховці, що складатиметься з сортувальної і біогазової станції. Взамін попросили у громади виділити їм 2 гектари землі. Та каховчани виявилися не такими довірливими як їх колеги з Нової Каховки.

– Представники “Львіворгсинтезу” виявились пройдисвітами. Після їхнього візиту до нас ми більше не змогли їх знайти: всі вказані ними телефони, як з’ясувалось, належать іншим людям. Та й зареєстрована ця компанія була за чужою адресою,розповів перший заступник міського голови Каховки Олег Кожем’якін.

Не відповідало дійсності й місце реєстрації компанії в Новій Каховці, яке вона змінила в 2013 році.

Ми отримали лист від власника будівлі в Новій Каховці, де зареєстрований “Львіворгсинтез”. Він заявив, що не знає про таку компанію і ніколи не мав із нею жодних справ, – додав Олег Кожем’якін.

Проте у Новій Каховці «Львіворгсинтезу» продовжують довіряти. Хоча й вже не вірять, що інвестиції на сміттєпереробний завод з’являться в найближчому майбутньому.

Ми розраховуємо, що саме ця компанія візьметься за наш полігон побутових відходів. Вона сплачує орендну плату, час від часу інформує про те, що у неї відбувається. Для нас важливо, що такий комплекс має бути побудований за кошти інвесторів, а не міського бюджету. Проте там поки не йде мова навіть про будівництво сортувальної лінії. Тож відвантаженням сміттям досі займається «НК Екосервіс», – пояснив міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко.

На всю Україну одна «Енергія»

Побачити як працює сміттєспалювальне підприємство на території України сьогодні можна лише в Києві. Єдиний на всю країну подібний комплекс має назву «Енергія» і є структурним підрозділом КП «Київтеплоенерго». Працювати він почав ще в 1987 році і щодня здатен переробляти до 750 тон твердих побутових відходів.

– Аби задовольнити потреби однієї столиці в утилізації сміття, потрібно мати чотири таких підприємства як наше. Колись сміттєспалювальні заводи були в Харкові, Дніпрі, Севастополі. Всі вони вже не працюють. Останній закрився в Дніпрі і від нього не залишилось навіть фундаменту. На жаль, будівництво таких комплексів в Україні не намічається й близько. Якщо ж хтось надумає, то з моменту проєктування до вводу його в експлуатацію знадобиться 5 років і величезні інвестиції. Але такі заводи повинні бути, без них Україні не обійтись, – каже директор заводу «Енергія» Сергій Крикун.

Внаслідок спалювання відходів «Енергія» виробляє до 200 тис. Гкал теплової енергії на рік. За словами головного інженера Олександра Галченка, цього достатньо для опалення взимку 20 тисяч квартир в житловому районі «Позняки» і забезпечення гарячою водою влітку до 100 тис. квартир. А це дозволяє зекономити до 30 млн. кубометрів природного газу щорічно.

Час від часу завод «Енергія» опиняється в епіцентрі новин. Не один рік точаться баталії щодо його закриття через шкідливий вплив на екологію прилеглих житлових масивів. Керівники заводу стверджують, що куди більше шкоди екології наносять автомобілі і теплові електростанції, а неприємні запахи киянам додають очисні споруди. За їх словами, при температурі спалювання сміття в +1000 °C жодні запахи виникати не можуть. Водночас вони визнають, що через застаріле обладнання на підприємстві гостро стоїть питання впровадження хімічного очищення димових газів.

Оснастити цю систему на «Енергії» збираються за рахунок інвестицій зі столичного бюджету. У 2020 році на ці цілі Київська міська державна адміністрація передбачила 220 млн. грн., ще 200 млн. грн. планувала виділити держава. Загальна ж вартість цього проєкту, виконання якого займе приблизно 2 роки – понад 700 млн. грн. Це б дозволило заводу вп’ятеро знизити рівень шкідливих викидів. На відміну від представників «Енергії», в Київській МДА визнають, що це значно поліпшило б екологічний фон у столиці – особливо, в Дарницькому і Дніпровському районах. Але чи вдасться реалізувати ці плани з огляду на перегляд бюджетних видатків через спалах коронавірусу – поки під питанням.

– В перспективі завод треба закривати, але спочатку йому потрібно забезпечити заміну у вигляді нового сучасного переробного комплексу. Сьогодні у нас є короткострокові плани модернізації «Енергії», яка повинна працювати безпечно та ефективно до свого закриття. І ми готові розпочати проектування сучасного сміттєспалювального заводу за аналогією тих, що працюють в Європі та світі, – говорить заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

Захоронення сміття «по старинці» битиме по кишені

У реалістичність планів Новокаховської міськради та інших органів місцевого самоврядування щодо залучення інвесторів для будівництва сміттєпереробних підприємств у найближчі часи не вірить Олександр Королюк, директор компанії «Веолія в Україні», яка має більш ніж 20-річний досвід роботи в галузі поводження з відходами в нашій країні і є однією з провідних у Європі. І причина зовсім не в економічному спаді через спалах коронавірусу.

Передусім, це дуже дорого. Для створення потужності для спалювання 100 тис. тон відходів потрібні інвестиції в 100 млн. євро. Хто здатен інвестувати такі кошти? Але головне те, що в Україні поки нема ані економічного, ані законодавчого підґрунтя для будівництва подібних заводів. Тому розмови про них здебільшого є простим популізмом. На жаль, сфера поводження з відходами в нашій країні значною мірою залежить від політичної ситуації, – констатує Олександр Королюк.

Директор компанії «Веолія в Україні» вважає безпідставним переконання багатьох українців і представників влади на місцях, нібито розкидане на їхніх полігонах і звалищах сміття є цінним ресурсом, за яким готові полювати потенційні інвестори.

Мушу розчарувати: це – не більше ніж міф. Насправді чим складніше у вашому місті побудована система поводження з відходами, чим глибше організована система сортування – тим ваше сміття є більш дорожчим. Лише в цьому випадку можна вести мову про якусь економіку. Адже в структурі побутових відходів в Україні 45% складають біовідходи. Сумніваюсь, що більша їх частина має хоча б якусь цінність. До того ж, сам по собі сміттєпереробний завод не вирішує всіх проблем. Потрібно ще належним чином організувати роботу полігонів. На жаль, низькі тарифи на захоронення сміття на цих полігонах зовсім не стимулює його роздільне збирання та сортування, яке в Україні досі лишається на дуже низькому рівні – до 6% від загального обсягу, – каже Олександр Королюк.

Коли хтось говорить про сміттєпереробний завод, завжди треба питати, який саме тип сміття там планується переробляти. Як правило, чиновники на це не знають відповіді і сповзають у популізм. Але «переробка сміття» занадто широке поняття, бо кожен тип відходів має свою специфіку. Не випадково в Європі існує біля 400 класифікацій відходів. Найнижчий рівень в ієрархії їхньої переробки посідає полігон для захоронення. Спалювання стоїть за рангом трохи вище. Це краще ніж нічого, але точно гірше ніж вторинна переробка і сортування, – додає виконавчий директор з управління відходами у Центральній та Східній Європі компанії «Веолія» Маттіас Фогель.

За словами директора асоціації «Український екологічний альянс» Максима Барінова, Кабінет Міністрів на початку 2019 року затвердив «Національний план управління відходами до 2030 року». Згідно цього документу, кількість діючих полігонів твердих побутових відходів у країні має зменшитись з 6000 до 300 – лише по декілька на кожен регіон. Причому, їх утримування в звичному, незмінному протягом багатьох десятиліть вигляді буде обходитись громадам дуже дорого.

Захоронення відходів через підвищення податку з часом має стати найдорожчою послугою. Україна зобов’язалась стимулювати впровадження сортування і вторинну переробку. Робити це буде значно дешевше, ніж просто вивозити сміття на звалище. Ті регіони, які нічого не змінюватимуть, через деякий час будуть змушені платити за утилізацію відходів максимальну ціну. Та й зараз дешевизна діючих полігонів – просто міф. Бо громади або сама держава мусять виділяти кошти на їх утримання, утилізацію та боротьбу з небезпечними наслідками від їхньої діяльності, – коментує Максим Барінов.

Попри те, що уряд ще рік тому дав час на розробку і затвердження регіональних планів управління відходами, в Херсонській області тільки минулої осені приступили до створення робочої групи з цього питання. Як вказано в розпорядженні голови облдержадміністрації Юрія Гусєва від 24 жовтня, департаменту екології та природних ресурсів ОДА доручено «протягом 2 років забезпечити розроблення на основі наданих робочою групою пропозицій проєкту регіонального плану та подання його на затвердження голові ОДА».

Коли цей регіональний план у вашій області затвердять, ви зможете розраховувати на співфінансування тих чи інших проєктів з переробки та управління відходами з державних і європейських інституцій. Тож зволікати з цим не варто, – радить Олександр Королюк.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here