На додачу до існуючих труднощів у Тавричанській об’єднаній громаді з’явилося багато нових. Вирішувати їх оперативно заважає брак досвіду у місцевої влади і звичка людей жити по-старому.
Закритий через аварійний стан клуб, стара автобусна зупинка, обдерта будівля фельдшерського пункту, магазин і нещодавно встановлений дитячий майданчик — ось і вся інфраструктура невеличкого, на кілька сотень жителів, степового села Любимо-Павлівка Каховського району.
“Навіщо нам така громада?”
В грудні 2016 року Любимо-Павлівка разом із іншими селами колишніх Дудчинської і Заозерненської сільрад увійшла до складу новоствореної Тавричанської ОТГ. Ініціаторами саме такого варіанту об’єднання з центром у тупіковій Тавричанці, що ніколи не мала зручного транспортного сполучення навіть із сусідніми населеними пунктами було керівництво місцевого державного підприємства “Дослідне господарство “Асканійське”.
З приєднанням свого села до Тавричанки пов’язують ті проблеми, що виникли з утворенням ОТГ чимало тамтешніх жителів. Частина з них дала про себе знати після того як Тавричанська сільрада відмовилася від обслуговування своїх жителів у Каховському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги. Про це написала в листі до редакції жителька Любимо-Павлівки Альона Вакуловська.
“Тепер, щоб потрапити до амбулаторії в Тавричанці нам необхідно винаймати машину за 200 гривень. Адже єдиний автобус, що заходить до нашого села, прямує до Каховки”, – стверджує жінка.
Обурюють жінку й наміри нової місцевої влади закрити в селі фельдшерський пункт . “Нещодавно на похороні одній людині стало зле, а медичну допомогу надати їй було нічим. Оскільки у ФП нема фельдшера, жителі села не знають куди звертатися по допомогу. Також будівля фельдшерського пункту потребує ремонту. Як і нашого клубу. Навіть автобусна зупинка у вкрай жахливому стані. Але найголовніша проблема нашого села — вода. Старий водогін давно вже непридатний до експлуатації. Коли ж вода подається, то вона настільки жахливої якості, що її не можна давати дітям чи варити з неї їсти. Проте як тільки ці проблеми ми озвучуємо сільському голові Юрію Гречці, він у відповідь просто грубить і каже, що йому простіше відмовитися від нашого села, ніж чимось допомагати”, – додає вона.
– Мабуть, у нас найпроблемніше село в усій ОТГ, – погоджується депутат Тавричанської сільради Ігор Пирожок. – Однак усі наші проблеми з’явилися не вчора і не сьогодні, а тягнуться десятиліттями. Звісно, вирішити їх за одну мить неможливо. Проте я б не сказав, що сільський голова про Любимо-Павлівку забув. Цього року нам відремонтували ділянку дороги, обіцяють зробити воду. Також наші жителі тепер можуть лікуватися в дуже гарній Тавричанській амбулаторії. Там є чудовий стоматолог, лікуватися у якого значно дешевше ніж у Каховці. Зізнаюся, я думав спочатку, що від об’єднання з Тавричанкою буде все значно гірше. Але гірше не стало точно!
– Якщо в Каховку туди-назад рейсовим автобусом можна доїхати за 40 гривень, то на дорогу в Тавричанку до лікаря або за ліками в аптеку треба витратити в рази більше. Звідки такі гроші взяти пенсіонерам? Навіть швидка допомога відмовляється їхати до нашого села. Нас попросту кинули напризволяще! Як можна було створити громаду, не подбавши про транспортне сполучення? – обурюється голова Дудчинської ветеранської організації Марія Осіння. – Також ми маємо проблеми з водопостачанням. Хоча завдяки народному депутату Сергію Хланю і [екс-голові Дудчинської сільради Аширу] Гусейнову вдалося отримати кілька мільйонів грн. із держбюджету на оновлення водогону, все літо у нас майже не було води. Та й та, що була — дуже поганої якості. Чому не можна поставити фільтри для її очистки, як у Тавричанці? Загалом ми нічого не знали коли нас приєднували до Тавричанки. Нащо вона взагалі створювалася ця громада? А коли озвучуєш всі проблеми Юрію Гречці, він просто каже, що ми його “задовбали”.
– Сільський голова нам поки тільки щось обіцяє і все. Каже про це уже 9 місяців, – стверджує депутатка Тавричанської сільради Марія Чуєнко. – Приміром, створили у нас свій медичний відділ, а лікувати людей нікому. Нема навіть терапевта. Також є проблеми з освоєнням бюджетних коштів. Не забезпечені наші заклади вугіллям, хоча зима вже не за горами. А на сесіях сільради ми без кінця лаємося і нічого не робиться.
Натомість в. о. керівника Тавричанської амбулаторії загальної практиви сімейної медицини Олексій Майба вважає, що всі озвучені людьми проблеми, зокрема, з медичним обслуговуванням — тимчасові. “Не ми ж придумали децентралізацію, правильно? Влада [державна] сама вирішила об’єднати бідні села між собою, – розмірковує він. – Утім я не згоден, що з медициною у нас усе погано. Справді, нема фельдшера у Заозерному, але і туди, і в Любимо-Павлівку ми постійно виїжджаємо, проводимо медогляди, щеплення. Так, не вистачає у нас і лікарів. Проте ось днями до Тавричанки повинен приїхати педіатр”.
“Все буде добре!”
Тавричанського сільського голову я застав на робочому місці за переглядом сайтів з продажу міні-станцій з очистки води. “Така станція вже є в Тавричанці завдяки [багаторічному директору ДП ДГ “Асканійське”] Вірі Найдьоновій. Хочемо встановити до наступної весни подібні і в усіх інших наших селах, – пояснює він. – Справа в тому, що якість води у нас завжди була погана. Не допомагають ані нові свердловини на глибині 100 метрів, ані нові пластикові труби як у Дудчиному. Все одно вода тут солона і непридатна для пиття. Добре, що завдяки Аширу Гусейнову в його селі вдалося замінити водопровід, проте від людей вдячності нема. Хоча проблема там ще й в іншому: небажанні населення сплачувати за воду. Вони звикли платити 15 грн. на місяць з людини, а зібраних коштів не вистачало навіть на покриття витрат на електроенергію для насосів. Також у Дудчиному, як і в деяких інших селах багато людей поврізалися в систему зі своїми насосами та нахабно качають воду стільки, скільки їм потрібно. Те що інші в цей час сидять без води їх аніскільки не цікавить. Ще й скаржаться без кінця! Система ж не може подавати воду безмежно!”
Закиди у недостатньому фінансуванні потреб сіл Юрій Гречка відкидає. І готовий роз’яснити це на цифрах: за перше півріччя Тавричанка зібрала до бюджету 6,16 млн. грн., Дудчинський старостинський округ – 2,18 млн. грн., а Заозерне з Ольгівкою лише 1,68 млн. грн. З них тільки на школу в Дудчиному було направлено 1,6 млн. грн.: 300 тис. грн. на відкоси і 1,3 млн. грн. на ремонт покрівлі. “Однак кошти потрібні ще на утримання апарату сільради, медичних закладів, на створення нових структур, необхідних новій громаді. Тому деякі депутати сільради вже задають питання: якщо ваше село заробило 2,1 млн. грн., то чому ви хочете отримати щось на 6 мільйонів? Тим більше, на ту ж школу чи дитсадок у Тавричанці ми поки зовсім нічого не вклали”, – стверджує Юрій Гречка.
Дорікає сільський голова на відсутність підтримки з боку районної влади. Пояснює, що деякі питання сільрада намагалася вирішити звертаючись напряму до уряду або керівництва області. А ось у припиненні медичного обслуговування жителів своєї ОТГ у Каховському РЦПМСД звинувачує саме районних очільників: “Хоча б на перехідний період поки ми не створили своєї медичної установи вони ж повинні були нас обслуговувати! Та своєю відмовою, мабуть, хочуть лише підвищити градус незадоволення. Аби потім сказати: “От бачите, як у вас там не добре в вашій громаді!”
Роботи у Тавричанки попереду ще багато. До листопада тут планують завершити створення свого освітнього округу. Потім, скоріш за все, доведеться провести оптимізацію навчальних закладів — на що з суто популістичних міркувань так і не наважилася свого часу Каховська райрада. Завдяки цьому тут очікують одночасно покращити якість освіти і більш ефективно витрачати бюджетні кошти. Тут громаді не обійтися без шкільних автобусів, котрі теж стали приводом для розбрату з районною владою. “На балансі наших шкіл було 3 автобуси. Документи щодо їх передачі ми підготували ще в квітні. Проте необхідний проект рішення райради виноситься на розгляд тільки 5 жовтня. Та й те лише на один автобус”, – додає Юрій Гречка.
Щодо скарг людей сільський голова відповідає так: “Вони думали, що як тільки вони стануть громадою у них усе одразу автоматично вирішиться. Але це неможливо, особливо якщо у тих селах 30 років нічого не робилося. А от щодо роботи ФП у Любимо-Павлівці питань у нас вистачає. Нещодавно був випадок, коли одній людині стало погано з серцем. Медсестра чомусь не стала повідомляти про це ані своєму фельдшеру в Дудчине, ані в амбулаторію в Тавричанку, звідки хворого могла б забрати машина до лікаря. Просто нікому нічого не сказала і все! А за що ж тоді вона отримує зарплату? Чи є сенс вкладувати в такий заклад кошти? Чи зможуть у тій напіврозваленій халупі надавати медичну допомогу? Чи краще вкласти кошти в амбулаторію, куди хворого довезуть на автомобілі? Також ми вирішуємо питання і з запуском автобусу між нашими селами. Повірте: перехідний період колись закінчиться і зміни на краще будуть неодмінно!”.
“Безвихідних ситуацій не буває”
Більшість проблем, що виникли у Тавричанській ОТГ можна було б уникнути — переконані голови Каховської райради Тетяна Тертична і райдержадміністрації Валерій Салтиков.
– Згідно законодавства передача тих чи інших об’єктів на території ОТГ відбувається в разі утворення громади на підставі затвердженого перспективного плану [формування територій громад]. Тавричанки, як і Зеленого Поду в цьому плані не було. Тож нам довелося розробляти свій порядок передачі майна. Тільки наприкінці квітня уряд вніс необхідні зміни і включив обидві громади до перспективного плану. Ми отримали можливість безпосередньо зайнятися передачею майна. Хоча як саме ділити майно ми почали думати ще навесні. Приміром, у районі на той момент було 10 шкільних автобусів, з яких Тавричанка почала претендувати на 3. Оскільки школи Тавричанської ОТГ буквально за кілька днів до нового навчального року вийшли з освітньої мережі Каховського району, це питання постало особливо гостро, – коментує Тетяна Тертична.
– Якщо в Каховському районі на початок року нараховувалось 3300 учнів, то в Тавричанській ОТГ — 300. Не треба бути великим математиком аби вирахувати долю цієї громади — 1 шкільний автобус. І питання його передачі ми плануємо розглянути на найближчій сесії райради. Водночас держава вже передбачила необхідність придбання ще одного автобуса для Тавричанської ОТГ і надала додаткову субвенцію розміром більш ніж 4 млн. грн., у тому числі на придбання потрібного транспорту. Ми ж аби не зривати навчальний процес у громаді взяли на себе зобов’язання з перевезення дітей до проведення тендеру і закупівлі сільрадою другого автобусу. Проте якщо вони не проведуть процедуру і не встигнуть його придбати, кошти повернуться у держбюджет, – доповнює Валерій Салтиков.
Поспішила сільрада і з відмовою від обслуговування своїх жителів у Каховському РЦПМСД. Адже перш за все вона повинна була створити свій центр первинної медико-санітарної допомоги, оформити на нього відповідну ліцензію, визначитися з кадрами і вже потім передати йому кошти медичної субвенції. “Вони ж буквально за тиждень до 1 липня повідомили, що не передаватимуть субвенцію на первинну медичну допомогу на третій квартал. Ніхто не подумав що за тиждень абсолютно неможливо медичний і технічний персонал ані перевести на інше місце роботи, ані звільнити відповідно до трудового законодавства. Наслідки цього рішення нікого не цікавили, а на наші попередження увагу ніхто просто не звертав. Аналогічна ситуація виникла і з вчителями: про те, що їх переведуть на роботу в іншу установу стало відомо під час віпускної кампанії. Це стосувалося і техперсоналу, якому було потрібно готувати школи до нового навчального року. Цілком прогнозовано виникли там і проблеми з виплатою зарплати освітянам”, – говорить Валерій Салтиков.
– Щоб якось викрутитися з ситуації, яку вони самі ж створили, Тавричанська сільрада прийняла лікарів до штату свого виконавчого апарату. Тепер вони не можуть використовувати державну медичну субвенцію, яку вони відмовилися передавати Каховському ЦРПМСД. Бо сільська рада не має ліцензії на надання медичних послуг і не є медичною установою! Не може сільрада й виписувати пільгові рецепти, а також рецепти на наркотичні препарати. Через це до нас пішли масові скарги від жителів Тавричанської ОТГ, які не можуть отримати гарантовані державою для певних категорій людей безоплатні ліки та знеболювальні для онкохворих. Та ж проблема і по освіті: свої школи вони вивели з освітньої мережі Каховського району, а своєї мережі ще не створили і в державному реєстрі її нема. Щоб такого не допустити, необхідно було зовсім трохи зачекати, передавати ще якийсь час на район освітню і медичну субвенції, а паралельно отримати необхідні ліцензії, зареєструвати нові установи, набрати штати і витримати необхідний час для звільнення або переведення спеціалістів з попередніх місць роботи. А взагалі безвихідних ситуацій не буває. Головне мати бажання вирішити їх у законному полі, – підсумовує Тетяна Тертична.