Матеріал надруковано в газеті “Новий день” в березні 2014 року

Делегація з Херсонщини відвідала бригади ВМС України у Севастополі і на озері Донузлав та передала морякам гуманітарну допомогу.

«Дуже прошу – напишіть, що зі мною все гаразд: у Херсоні дуже хвилюється мама, сестра і всі мої рідні. Передайте, що я живий, здоровий», – просить старший матрос катера «Херсон» Віктор Беспальченко. Разом із командами інших кораблів своєї бригади він зараз заблокований флотом російського окупанта на озері Донузлав у Новоозерному. Інформація з «великої землі» сюди, як і до заблокованих кораблів ВМС України у севастопольській бухті Курячій, фактично обмежується мобільними телефонами: доступ до інтернету у моряків заблоковано, українські телеканали відключені.

«Були росіяни – стали марсіани»

– Навіть про зраду командувача ВМС Дениса Березовського ми дізналися далеко не відразу. У голові не вкладається, як людина, у котрої в Криму є все – рідні, друзі, гарна кар’єра, в одну мить здатна це все перекреслити і перейти на бік «влади», якої ж фактично ще нема. Сподівався на щось з боку Росії? Але ж зрадників не любить ніхто, – говорить командир бригади надводних кораблів ВМС ЗСУ капітан 2-го рангу Віталій Звягінцев.

Ніч на 8 березня для нього видалася спокійною вперше за весь останній тиждень. Кількома днями раніше озброєні люди на буксирі підійшли до борту корабля управління «Славутич» і здійснили спробу висадити абордажні команди, захопити судно, зброю і моряків. Стикнувшись з опором українців росіяни затопили на Донузлаві свій великий протичовневий корабель «Очаків», перекривши ВМС вихід у море. «Погано зробили і екології, і рибалкам: поряд розташований цивільний порт, з якого вже не можуть виходити рибальські судна», – констатує Віталій Звягінцев.

Все, що нині відбувається у Криму нагадує раптове масове божевілля. Ті, хто ще якийсь місяць тому навіть не заїкався про необхідність негайного приєднання Криму до Росії, раптом злякалися нашестя якихось страшних «бандерівців» і звернулися по допомогу до Путіна. Крим, який завжди радо приймав туристів і курортників, охопила хвиля пекучої ненависті одне до одного. Як розповіли моряки, персонал деяких магазинів почав відмовлятися продавати продукти дружинам українських військовослужбовців. Родину нашого офіцера з Новоозерного за неперехід на бік Росії виставляють за двері господарі орендованої квартири. У Севастополі таксисти спільно з козаками-самозванцями слідкують за машинами, котрі привозять харчі до штабу ВМС, а потім погрожують їх власникам.

– За часів СРСР нас постійно лякали татарами, котрі «повернуться до Криму і всіх нас переб’ють». Тепер запевняють, що півострову загрожують банди фашистів, тому на його захист начебто й приїхали російські військові. У містах з’явилася велика кількість незрозумілих людей зі зброєю. Всі, з ким ми завжди жили пліч-о-пліч, з ким відводили своїх дітей в один дитсадок чи школу, з ким збиралися на пікніки – несподівано виявилися нашими ворогами. Кожен із цих так званих «зелених чоловічків» без жодних розпізнавальних знаків перейшов із статусу росіянина у статус марсіанина. Виходить, що одні росіяни приїхали захищати других росіян, направляючи зброю на третіх росіян – на таких, як я. Адже я – корінний житель Севастополя, росіянин за національністю, служу у ВМС України, громадянин цієї країни. Якщо буде війна, я знатиму, що захищатиму свою рідну землю. А заради чого битимуться на смерть ті, хто приїхав сюди з Росії? – запитує один із моряків.

– У Севастополі на проросійські мітинги виходить до 10 тисяч чоловік. Але це ж не все населення нашого міста, – поділилися інші матроси.

За їх словами, члени так званої воєнізованої самооборони Криму щодня отримують від 600 до 1500 гривень за день «служби». Серйозну допомогу їм надає Росія, в чому сповна переконався і автор цих рядків. Під час поїздки по Криму ми бачили безліч російської військової техніки, частина якої рухалася без будь-яких номерних знаків. Крейсер «Москва», що блокує українські кораблі, теж явно допомагає кримській самообороні. «Такі загони, і козаки, і «зелені чоловічки» це ніщо інше як незаконні озброєнні формування, котрі не мають ніякого статусу, але покриваються самопроголошеним керівництвом автономії. ДАІ, міліція, прокуратура і СБУ в Криму не діють. Для більшості їх представників служба завжди була прикриттям для власного бізнесу, нерідко незаконного. Невипадково чимало хто з них уже присягнув бандитам, котрі захопили тут владу. А рядові правоохоронці уже чекають на другу зарплату, яку пообіцяли їм виплатити за рахунок російських платників податків», – розповіли представники ВМС.

Моряки вдячні за підтримку

мітинг на трасі 8 березня 2014 року в північному Криму


Поки ж дехто спішно заявляє про від’єднання Криму від України, велика кількість місцевих жителів благає не допустити цього. Дорогою до Донузлава 8 березня ми натрапили на мітинг: жителі семи сіл Красноперекопського району – переважно жінки – вийшли на трасу з закликами «Мир нашим дітям» і «Крим і Україна разом!». «В Ільїнці на будинках, де мешкають кримські татари, вже почали ставити спеціальні відмітки. Ми завжди мирно жили з українцями, не хочемо війни і не хочемо, щоб за нас усе вирішувала Росія», – розповіли селяни.

Проросійська істерія здатна й повністю паралізувати в Криму сільське господарство. «Компанії, які займаються реалізацією міндобрив, вивезли все зі своїх складів із півострова. Натомість роботи на полях треба проводити протягом уже найближчих тижнів. Деякі господарства встигли запастися добривами з осені, але таких дуже мало. Якщо буквально днями блокування Криму загонами самооборони не зупиниться, нас чекає катастрофа», – розповіли нам у Красноперекопську.

Навіть за умови зупинення протистояння надовго відіб’ють бажання приїжджати на півострів воєнізовані дорожні пости. Один із них розташований на під’їзді до Севастополя: озброєні люди прискіпливо розпитують про мету поїздки, вимагають пред’явити паспорт і «пасуть» увесь транспорт до самого міста.

Незважаючи на всі ці труднощі нам вдалося двічі потрапити до баз ВМС України і передати морякам гуманітарну допомогу, котру зібрали зусиллями жителів Каховки і Каховського району. Двічі закликати людей про допомогу нашим військовим не довелося: буквально за кілька днів школи і дитсадки, підприємці і всі небайдужі зібрали біля 3 тонн харчів, домашньої консервації, цигарок і всього необхідного на службі приблизно на 50 тисяч гривень. Всю свою пенсію морякам передала й старенька жінка з Каховки: «Їм це зараз важливіше, ніж мені». Велику допомогу каховчанам надали й кримчани: без них доставити гуманітарний вантаж було б надзвичайно складно.

І на Донузлаві, і в Севастополі моряки зраділи приїзду каховчан: ми були першими, хто приїхав до них з такою місією з Херсонщини. «Для них була головною не стільки надана матеріальна допомога, скільки моральна підтримка. Я вже 15 років їжджу у Крим за програмою шефських зв’язків, але ця поїздка стала першою, яку організувала не влада, а самі люди. Тим самим вони без перебільшення внесли свій вагомий внесок на захист територіальної цілісності України і підняли бойовий дух моряків», – зазначив один із учасників делегації Віктор Зубков.

– Передайте Херсонщині, що ми давали присягу і будемо стояти до кінця за український народ, – зазначив командир катера «Херсон» Сергій Зинов’єв. – У мене в команді є хлопці з Каховки, Херсона та інших міст України. Ділити нам нема чого.

– Нам теж уже пропонували перейти на бік Росії. Ми всією командою відмовилися, – заспокоює моторист корабля управління «Славутич», каховчанин Юрій Компанієць. – Узагалі те, що відбувається, просто не укладається в голові. Адже у нас тут багато друзів на російських кораблях, ми з ними живемо в Севастополі в одних будинках. Скоріше б це все закінчилося!

Ми поспілкувалися з моряками з інших кораблів – корвета «Тернопіль», тральщика «Генічеськ», катера «Вінниця»… На багатьох із них служать хлопці з Херсонщини. Побачити своїх земляків у ці напружені дні вони навіть і не очікували. Від спілкування з відкритими, щирими і добрими матросами емоції нас переповнювали і на прощання з командою «Славутича» ми вишикувались на пірсі і хором заспівали гімн України. Почувши його команда корабля віддала нам честь.

Сергій Чуліба крайній ліворуч

«Ми всі надзвичайно вдячні каховчанам і всій Україні за підтримку. Спасибі кожному, – написав нам після поїздки матрос катера «Херсон», каховчанин Сергій Чуліба. – Наш кок у шоці: ви привезли стільки харчів: все по-домашньому, з любов’ю. Ми вдячні за вашу віру, надію і любов, та ніколи вас не підведемо! Ми свої позиції не здамо! Адже «русские не сдаются!».

Каховка – Красноперекопськ – Новоозерне – Севастополь

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я